Всупереч запевненням гравців будівельного ринку, які старанно
публікуються в деяких виданнях, криза на ринку житла не закінчилася.
Вона перейшла в стадію вичікування. Будівельники знизили
ціни, але покупці все одно не йдуть, оскільки вважають, що буде ще дешевше. От
і стоять кожний на своєму - одні не продають дешевше, очікуючи, що терпіння
покупців лопне, і вони втомляться чекати, другі не купують, тому що чекають,
коли увірветься терпець продавців сидіти без продажів.
У даний момент на київському ринку житла склалася
ситуація парадоксальна для аналогічних ринків розвинених країн - квартири в
новобудовах дешевші, ніж у старому житлі, що розвалюється.
Звичайно, справа в менталітеті. Адже в сучасних будинках
покупець одержує квартиру, де є двері, вікна, стяжка підлоги і в, кращому
випадку, сантехніка. Тобто гроші в ремонт треба вкладати окремо. І це, в
принципі, не позбавлене логіки - адже мешканець, що в'їжджає, має право сам
вирішувати, яку плитку йому класти у ванній і чим має бути застелена підлога. А
якщо підлога вже вирівняна, заливка підлог зроблена, то залишається тільки
вибрати покриття за смаком. Старі ж квартири, навпаки, намагаються продати вже
відремонтованими, щоб приховати недоліки будинку, в якому то тече дах, то
заливають сусіди. А оскільки ремонт - штука недешева, то його вартість,
природно, з «наваром», закладається в ціну квартири.
Ще один важливий нюанс - в більшості своїй сучасний
продавець житла - це прибулець з радянської епохи, якому багато років співали
солодкі пісні про житло, що постійно росте в ціні. Тому багато громадян, яким
квартири дісталися у спадок або ж безкоштовно були виділені державою ще в
радянські часи, свято увірували, що вони - володарі незліченного багатства.
Хоча насправді - це багатство вона самі не заробили і великих сум грошей у
руках ніколи не тримали. Що не заважало їм вважати мало не жебраками людей, у яких
не було грошей для купівлі київської запаскуджений гостинки за ціною вілли в
Болгарії.
Саме ці люди зараз гальмують ринок, не даючи йому прийти
у відповідність з реальними можливостями покупців і продавців.
Навіть якщо скористатися міжнародними методами оцінки
квартир - вони у нас все одно непристойно високі. Вважається, що ціна квартири -
це ціна оренди, помножена на сто. Якщо врахувати, що звичайна однокімнатна
квартира в українській столиці здається за 2 500 гривень, то вартість квартири
повинна бути в районі 30 000 доларів. Але ж і ціни на оренду в Києві теж
завищені - адже не може квартира здаватися за суму, еквівалентну цілій зарплаті.
Що ж далі? Сучасні забудовники потроху знижують ціни, але
темпами, якими вони це роблять, до консенсусу з покупцем їм доведеться йти
довго. Аналітики вважають, що або так і буде, або ж обвал буде дуже різким, але
для цього потрібно якась надзвичайна подія - стрибок долара, стихійне лихо або
ж щось ще дуже резонансне. Без цього київський ринок житла приречений бовтатися
в підвішеному стані ще дуже довго.
Рустам
Римбаєв, Завтра