Що важливіше: дах над головою або почуття ситості? І те й
інше важливо, так вже людина природою створена. Значить, вона повинна будувати
і житло, і базари з магазинами. У часи, коли в нашій країні все планувалося,
як-то більше натискали на житло, існує навіть рекорд по введенню в експлуатацію
житлового фонду: 11,5 мільйона квадратних метрів. Всі пам'ятають, що тоді, якщо
при проектуванні міського мікрорайону архітектором не передбачався який-небудь
універсам, або продмаг, проект відхилявся, або уточнювався «на користь»
торгової точки. Сьогодні житла будується з року в рік все менше, але це питання
для окремого обговорення, а ось магазини...
Не так давно в країні розгорнулося бурхливе будівництво
торгових об'єктів. Будувалися супермаркети, торгові центри, вже помовчимо про
горезвісні МАФи (малі архітектурні форми), що окупували наші міста, містечка і
села. Країна, втративши в якості виробничих потужностей конвеєри, цехи і шахти,
почала освоювати нові способи заробляти собі на прожиток: будувати знову-таки
«виробничі потужності» у вигляді торгових площ. Чим далі, до речі, тим вони
красивіше виглядають. І чим далі, тим більше їх будується. І вони вже не
займають колишні цехи колишніх заводів і фабрик (приклад - «Даринок» в Києві,
зайняв цехи колишнього ДШК), немає, вони будуються за окремими, спеціальними,
часом - просто розкішними авторськими архітектурними проектами (приїжджайте до
Сум, побачите будівлю нового ТРЦ «Фестиваль» в центрі міста).
Житла, однак, будується все менше. У минулому році в тому
числі. І не треба вірити в оприлюднені Держкомстатом 10,5 мільйона «квадратів»
житла за 2010 рік. Це, м'яко кажучи, неправда, хоча б тому, що сюди включили
всі житлові об'єкти, побудовані громадянами самостійно, а потім, за допомогою
спеціального закону додані у «спільну звітність». А ось торгові площі...
За даними проектно-інформаційної системи BAU-data, за
допомогою якої здійснюється моніторинг будівельного ринку країни, в 2010 році в
Україні будувалося і планувалося 2426 об'єкта, що відносяться до сегменту
«житлове будівництво». За цей же період в сегменті «Торгово-розважальні
об'єкти» зафіксовано 3002 об'єкта. У новому році, до речі, співвідношення не
змінилося. У січні таких об'єктів було зафіксовано 261, що, звичайно, менше,
ніж у середньому за місяць минулого року, але все-таки більше, ніж в літні
місяці того ж минулого року.
А ось про житло навіть говорити соромно. М'яко кажучи, житлобуд
в січні просто засидівся на старті. Адже за цей місяць, за даними все тієї ж
проектно-інформаційної системи BAU-data, у всій країні, як повідомляв «Багнет»,
будувалося і було розпочато будівництво тільки 255 житлових об'єктів...
Так що ж відбувається з будівництвом торгових центрів і
магазинів? Навіщо їх стільки? А ось навіщо.
Згідно з даними компанії «Colliers International
України», загальна площа торговельних і торгово-розважальних центрів у Києві,
приміром, становить близько 500 тис.кв.м, тобто в середньому 125 квадратних
метрів на 1000 осіб. Але якщо врахувати, що чисельність населення в Києві вже
давно досягла 4 мільйонів осіб, що вдвічі більше офіційних даних, то і показник
забезпеченості торговими площами вдвічі більший вищенаведеного. Але навіть якщо
так підраховувати, все одно це небагато в порівнянні зі світовими показниками.
У Варшаві, наприклад, площа торговельних і торгово-розважальних центрів
становить 740 тис.кв.м, в Празі - 650, а в Москві - 603 тис.кв.м. Для більшої
переконливості: в Одесі площа торгових центрів - 230 тис.кв.м, у Львові - 104,
в Миколаєві - 100, в Запоріжжі - 70 тисяч метрів. Так що забудовникам,
генпідрядникам, що чекають замовлень, є сенс поки потриматися на українському
ринку, оскільки роботи тут - непочатий край.
І все-таки: чому саме торговельні центри з такою
постійною завзятістю зводяться в країні? Чому не збиральні цехи якого-небудь
«Панасоніка» або «Тойоти»? Відповідей на це просте запитання можна знайти
багато, але головна з них - комерційна вигода. Плюс швидка переорієнтація
країни з індустріальної в аграрно-торгово-транзитну. Комерційна вигода для
забудовників полягає у швидкій окупності будівельних витрат, а для керуючої
компанії - стабільна прибутковість об'єкта. Тому що ні війни, ні революції, ні
реформи не можуть перемогти почуття голоду. А вгамувати його можна, звичайно, і
з допомогою «ящикових» торгових технологій, як це відбувалося на початку 90-х
років по всіх країнах, але все-таки краще за все - через магазин, торговий
центр. Зручніше. Гігієнічніше. У світовій практиці давно існує градація
торгових об'єктів, де всі формати відповідають певним критеріям, і одним з них
є зона впливу торгового центру: мікрорайонні, районні, окружні, регіональні. Є
навіть суперрегіональні, але не про них розмова. А про те, що сьогодні
оригінальний проект торгово-розважального центру може стати справжньою
прикрасою, «візитною карткою» як міського району, так і невеликого селища. І
може стати саме тим, що колись називалося «культурним центром» населеного
пункту або міського району.
До речі, в Україні в тих регіонах, де мало будується
житла, мало будується всього. І торгово-розважальних центрів теж.
Ольга Коваленко, «Багнет»