Читачі "Денег" цікавляться, чи має право
колишня дружина претендувати на нерухомість чоловіка, якщо квартира була
подарована до весілля?
Чи має право претендувати колишня дружина на частину
квартири при розлученні, якщо ця квартира була подарована як би молодятам, але
в договорі вказаний лише чоловік, при цьому за час спільного життя в шлюбі (7
років) проводилося кілька євроремонтів фактично за рахунок чоловіка? А також чи
грає якусь роль в даному питанні наявність неповнолітньої дитини?
На запитання читача відповіла Надія Шувар, юрист юридичної
фірми "Вронський, Вронська та Партнери":
Згідно з ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою
приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним до шлюбу;
набуте нею, ним під час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку
спадкування, а також майно, набуте нею, ним під час шлюбу, але на кошти, що
належать їй, йому особисто.
Враховуючи те, що в договорі дарування зазначений тільки
чоловік, квартира вважається подарованою саме йому. А це означає, що таке майно
є його особистою власністю, якою він може самостійно володіти, користуватися і
розпоряджатися.
Але при цьому, слід звернути увагу і на інші моменти,
пов'язані з правом власності на майно, придбане під час шлюбу.
Говорячи про майно, отримане за договором дарування, слід
розрізняти, кому подарована річ - одному з подружжя або їм обом. Наприклад,
майно, подароване подружжю у зв'язку з весіллям, належить подружжю на праві
спільної сумісної власності.
На підставі вищевикладеного, існує ймовірність звернення
колишньої дружини до суду з метою визнати квартиру об'єктом права спільної
сумісної власності. Але, в такому випадку, колишній дружині необхідно довести
факт дарування саме подружжю, а не одному з них.
У випадку, якщо суд визнає квартиру об'єктом права
спільної сумісної власності, колишня дружина буде мати такі ж права на
володіння, користування і розпорядження майном, як і чоловік.
При цьому, слід також відзначити, що розірвання шлюбу не
припиняє права спільної сумісної власності на майно, придбане під час шлюбу.
У разі поділу майна, яке знаходиться у спільній сумісній
власності, вважається, що частки подружжя в праві спільної сумісної власності є
рівними, якщо інше не передбачене договором або законом.
Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою.
Так, подружжя може укласти договір про розподіл квартири. Такий договір
укладається у письмовій формі, а також має бути нотаріально посвідчений і
зареєстрований в органах БТІ.
У разі, якщо питання про розподіл майна не може бути
вирішене за згодою сторін, поділ спільного майна відбувається в судовому
порядку.
Дуже важливо пам'ятати про те, що до вимоги про поділ
майна, який заявлений після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність
строком 3 роки.
Така позовна давність обчислюється від дня, коли один з
власників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити
від принципу рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
До таких обставин, в даному випадку, відноситься проведення євроремонтів, які
здійснювалися виключно чоловіком за кошти, що належать особисто йому.
Що ж стосується прав неповнолітньої дитини при розділі
майна, то слід пам'ятати про наступне.
Як вже було викладено вище, частини подружжя в загальному
спільному майні є рівними, але з цього правила також є винятки.
Так, ч. 3 ст. 70 СК України передбачено, що за рішенням
суду частка майна дружини та чоловіка при поділі майна може бути збільшена,
якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка,
за умови, що розмір аліментів, які вони отримують, недостатній для забезпечення
їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
При цьому, сама по собі наявність дитини не є підставою
для збільшення частки одного з подружжя. Суд може відступити від принципу
рівності часток подружжя, якщо цього вимагають інтереси виховання і утримання
дитини, так як обидва з подружжя зобов'язані виховувати і утримувати дитину.
Деньги.ua