Задекларований добровільний вступ в ОСББ на ділі
виявляється неминучим. Як відмовитися від вступу до «комунального колгоспу» без
наслідків?
Тема перекладу сфери житлово-комунального господарства від
радянської моделі з комунальними Житлово-експлуатаційними організаціями до
ринкової моделі з Об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) в
Україні не нова. «Комментарии» вже писали про фактично примусовий порядок
створення таких Об'єднань в містах. Такий стан речей, перш за все, пов'язаний з
суперечливою законодавчою базою в країні - якщо одне положення закону «Про
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» декларує добровільну основу
створення і вступу до нього, то інше положення того ж документа практично не
залишає виходу мешканцям, які не бажають вступати в ОСББ.
Тим не менше, законодавство все-таки залишає певні
«лазівки», що дозволяють мешканцеві будинку, в якому вже діє ОСББ, самому
вибирати виконавців основних житлово-комунальних послуг, ігноруючи компанії,
які були обрані Об'єднанням. Така можливість тим більше актуальна у зв'язку з
нормою про створення ОСББ, за якою для цього необхідно всього 50% + 1 квартира
житлового будинку. Про суть такого половинчастого вступу в ОСББ «Комментариям»
розповів юрист Юридичної фірми "Можаєв і Партнери» Максим Остапенко.
З одного боку, зазначив юрист, відповідно до ч.2 ст.9
закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - закон),
членство в Об'єднанні є добровільним. Положення про те, що сторони є вільними в
укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов, закріплено
також у ст.627 Цивільного кодексу України.
Більш того, згідно з п.10.5. Типового Статуту об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку (затверджений наказом Державного
комітету України з питань житлово-комунального господарства № 141 від 27 серпня
2003 р.), власники житлових або нежитлових приміщень, що знаходяться в межах
одного житлового комплексу, які не є членами Об'єднання, а також орендарі
можуть укладати з ОСББ договір про участь у витратах на утримання будинку та
прибудинкової території і надання послуг.
Однак з іншого боку, згідно ч.ч.7, 8 ст.22 вищевказаного
закону, власники квартир, не обладнаних приладами обліку, зобов'язані укласти
договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем
(юридичною особою, що здійснює управління неподільним майном житлового
комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну
експлуатацію) незалежно від членства в Об'єднанні. Причому відмова від
укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускаються.
Адже такі дії є порушенням прав інших членів Об'єднання і служать підставою для
звернення до суду про стягнення заборгованості з оплати відповідних рахунків у
примусовому порядку.
При наявності ж технічної можливості здійснення
поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електрозабезпечення,
забезпечення гарячою водою та інших послуг, власники житлових і нежитлових
приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств,
організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду
послуг у порядку, визначеному законом (ч.1 ст.22 закону).
До речі, якщо раніше підприємства та організації не особливо
прагнули укладати такі договори з власниками квартир, то в найближчі роки
ситуація повинна змінитися. Так, якщо взяти тільки столицю, компанія
«Київенерго» розпочала пілотний проект з виконання функцій виконавця послуг з
централізованого опалення і гарячого водопостачання для кінцевого споживача.
Після підбиття результатів проекту «Київенерго» приблизно за три роки має намір
перейти на надання киянам гарячої води та послуг опалення за прямими договорами
в межах всієї своєї зони покриття (приблизно 3 / 4 населення столиці).
Як бачимо, продовжує юрист фірми "Можаєв і
Партнери», виходячи з положень Закону, власники квартир (приміщень), які не є
членами ОСББ, в будь-якому випадку зобов'язані укласти договір про
обслуговування та оплату комунальних послуг або з управителем майна (ОСББ або
КП), або з підприємством, організацією, які надають комунальні послуги.
«Аналіз норм Закону дозволяє зробити висновок, що якщо в
будинку створюється ОСББ, то особа, яка не є його членом, зобов'язана зважати
на рішення загальних зборів та оплачувати комунальні послуги, які йому
надаються підприємствами та організаціями, обраними ОСББ. У даному випадку
особа, яка не є членом ОСББ, буде нести відповідальність за несплату (неповну
або несвоєчасну оплату) комунальних послуг не перед ОСББ, а безпосередньо перед
такими підприємствами та організаціями, які, в тому числі, можуть стягнути з
нього заборгованість в судовому порядку» , - підкреслює Остапенко.
Таким чином, з вищевикладеного можна зробити висновок про
те, що:
- Власники квартир, не обладнаних приладами обліку,
зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з
Управителем ОСББ.
- Однак при наявності в квартирі приладів обліку
споживання водо-, тепло-, газо-, електрозабезпечення, забезпечення гарячою і
холодною водою, власники житлових і нежитлових приміщень, на підставі
укладеного договору, можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки
підприємств, організацій, які надають ці послуги - в обхід ОСББ.
Іншими словами, якщо за вивезення сміття та прибирання
прибудинкової території власнику квартири все одно доведеться платити
компаніям, обраним ОСББ, то оплату за електроенергію, воду, опалення і газ, за умови наявності лічильників, він може
вносити тим компаніям і організаціям, яким вважатиме за потрібне. Звичайно, до
появи двох, а то й трьох виробників тепла і води в тому ж Києві вибирати немає
з кого. Проте, як мінімум, можна не міняти виконавця послуги, а значить, і
тариф.
Комментарии