У сотні кілометрів від Києва можна купити будинок за пару столичних зарплат, а земельну ділянку взяти задарма.
Поняття «дешево» і «дорого» в радіусі 100 км від столиці визначаються за столичними мірками. Скільки коштують земля і будинки-дачі далеко від Києва? Де саме починається «дешево»? І до якої межі воно може дійти?
Для подорожі ми вирішили вибрати не таке популярний, як житомирський, але й не найгірший, з точки зору киян, напрямок - по Гостомельському шосе (траса Київ-Ковель). Його основні плюси - хороші дорога і природа, мінуси - близькість Чорнобильської зони.
Що можна купити дешевше $ 3 тис.
Цілу годину їдемо по шосе без жодного горбика та вибоїни, розважаючи себе розмовами, як це у влади Київської та Житомирської областей навіть під час кризи знаходяться гроші на нормальну розмітку, ремонт і розширення магістралі. На 85-му кілометрі звертаємо направо, на дорогу, що веде до села з привабливою назвою Білий Берег. Ніякої річки, правда, ми в околицях не виявили (хоча, судячи по карті, до села підходить принаймні одна зі звивин Ірші), проте село просто оточене лісом. Саме воно досить доглянуте і дороге: акуратні, обжиті будиночки, мало не біля кожного двору - машини. Ще б пак! «Усього» 90 км від Києва. Траса - одна з найкращих. Пішки можна дійти. Де-не-де, втім, зустрічаються досить перспективні, як для шукачів дешевого, хатки: обшарпані і похилені, з затягнутими клейонкою або фанерою вікнами. Але з десятка таких розвалища за ціною нижче $10 тис. продаються лише дві. Є будинки і по $12 тис., і по 15.
Одну з «дешевих» хаток самі місцеві називають «времянки». Напевно, всього на одну кімнатку, дерев'яна, вона різко контрастує з сусідніми цегляними будинками. Саду при ній практично немає, проте прямо через дорогу - ліс, і вікна дивляться прямо на величезну галявину конвалій. Загалом, варіант для невибагливих романтиків. Хоча навіщо таким півгектара землі, які «додаються» до будинку? Господар просить за свій маєток $10 тис.
Другий «продажний» будинок тут іменують «Кам'янка». Така собі сіра будова на постаменті з єдиним вікном на вулицю і сараєм з гаражем, які примикають до неї. В якості паркану - тин, більше підходить за стилем до білої мазанки, що потопає в вишнях, ніж до цієї «фортеці», оціненої господарем у $7 тис.
Порожні села розкуплені повністю
Проїхавши до кінця Білий Берег, кілометрів через п'ять опиняємося в селі Стасіво. Основне населення - дачники. Взимку тут «населені» всього 5-6 хат, розповідає місцева мешканка Надія. Решта «селян» приїжджають на літо з Києва. Тому, мабуть, цегляних будинків тут трохи менше, а занедбаних, навпаки, побільше. Але ... більшість з них не продається. Господар одного після смерті батьків жодного разу не навідався до отчого дому, у другому - алкоголік, і теж живе в Києві. Хоча, кажуть сусіди, пару років тому готовий був віддати будинок за $5 тис., але вирішив відмовитися і від цих грошей, коли дізнався, скільки доведеться бігати, щоб оформити документи. А ось на сусідній вулиці нежитлові з вигляду будинку пару років тому знайшли нових господарів, але вони не з'являлися тут з моменту покупки. Місцеві жителі прийшли до висновку, що куплені вони були для перепродажу, але ціни впали, і господарі тепер не можуть отримати очікуваного «навару». Чекають кращих часів, а вдома тим часом потихеньку приходять в непридатність. Втім, селитися тут можна, тільки якщо є бажання повністю відпочити від цивілізації. У селі немає навіть магазину, продукти двічі на тиждень підвозить хлібна автолавка.
Повернувшись до траси і звернувши на найближчому повороті ліворуч, ми зрозуміли, що зробили помилку: на нашому шляху виявилося селище Ірша, через яке проходить залізниця. Наявність залізничної станції дало господарям тутешньої нерухомості привід підняти ціни в порівнянні з сусідніми селами в кілька разів. Навіть у Вирві, яка починається через кілометр від Ірші, за новий цегляний будинок з паровим опаленням, в якому залишилося тільки поклеїти шпалери, просять $50 тис.
Повернувшись на трасу, вирішуємо повертати тепер тільки направо: наступний лівий поворот - вже на Малин, райцентр, де приводів піднімати ціни ще більше, ніж в Ірші. Отже, в 90 км від Хрещатика розкинулася Новоселиця - мальовниче село, по одній стороні якого відкриваються чудові краєвиди на луки і звивисту річку Іршу. На вулицях безлюдно, багато будинків забиті. Втім, затрималися ми тут недовго: у магазині нам пояснили, що, хоч у селі купа покинутих будинків, купувати тут нема чого: всі хати ще до кризи розкупили кияни. А чому не з'являються? А хто їх знає ...
На 93-му кілометрі - поворот на Ялцівку. До села всього пару кілометрів, тому, вважають тутешні мешканці, будинки продаються тут недешево - тисяч за десять у валюті. Нам показали один будиночок, який господарі хотіли залишити у спадок дітям, та він став коситися, оскільки стоїть на схилі. Вирішили продавати. Спочатку за $12 тис., потім за $10 тис., тепер скинули ціну до $8 тис., і їм вже цікавилися покупці. Головна перевага дерев'яної хатки - близькість річки Ірші та пишний вигляд на заливний луг, де можна спостерігати схід сонця.
На сто першому кілометрі все дешевшає
За Ялцівкою, кілометрів через п'ять по ґрунтовій дорозі, починається село з гарним ім'ям Привітне. Але дорога тут гірше, і мобільні ловлять лише місцями. На околиці відразу три будинки поспіль мають покинутий вигляд: забиті вікна, зарослі бур'яном двори. Але виявляється, що продається з них лише один - за $7 тис.
Нарешті, віддалившись від траси кілометрів на десять, ми, судячи за показаннями спідометра, долаємо позначку в «100 км від Києва». І практично відразу потрапляємо в інший вимір. І в прямому сенсі слова теж. Тут, на стику Житомирської та Київської областей, розкинулися села, в яких ціни на будинки вимірюються у гривнях, а не в доларах. Причому суми нам називають настільки мізерні, що доводиться перепитувати, чи дійсно це в гривнях, пише газета по-киевски. Наприклад, цегляний будинок з масою підсобок, фруктовим садом і на краю лісу можна придбати за 10 або 20 тис. грн. Правда, у більшості дешевих будинків є одна вада: їхні господарі живуть далеко, й покупцям доведеться поколесити ще й по сусідніх селах, щоб їх знайти.
Найдешевший будинок, який ми знайшли під час вояжу, продається всього за $800 - трохи більше 6000 грн. Практично такі ж біля траси нам пропонували на порядок дорожче. А тут двох середніх київських офіційних зарплат або однієї середньої неофіційною вистачить на покупку цієї чудової дачі. До Хрещатика від неї буде 103 кілометри.
Виходить, квадратний метр цього сільського будиночка віддають за $20. І це якщо вважати, що землю, на якій він розташований, віддають безкоштовно як бонус. Адже говорити про вартість сотки землі при купівлі сільських будинків у нас не прийнято - і продавці, і покупці оцінюють лише стан будівель. Та й, якщо відійти від традицій і оцінити землю, а не будівлі, які руйнуються на ній, вийде майже те ж саме - $20 за сотку. Така сьогодні ціна української землі в непрестижній глибинці.
Будинок купуємо, ділянка - на додачу
Ціни на ще більш далекі від столиці потенційні дачі ми вирішили вивчити за оголошеннями. Але дуже скоро зрозуміли, що зробили помилку. У столичні газети дешеві будинки не потрапляють. Ну сказано ж - інший світ. Може, ріелтори бояться, що кияни їх не зрозуміють? Або ж люди, що мають відношення до Києва, виставляють в оголошеннях вже «столичні» ціни? Але навіть по газетах далеко від столиці легко можна знайти будинки дешевше $3 тис. Багато таких, наприклад, в Полтавській області. І нехай добиратися туди набагато довше, ніж дві години, кияни давно вже полюбили цей регіон за красу його природи, екологічну чистоту і душевне ставлення місцевих жителів.
- Люди там дуже добрі, - розповідає Наталія Д., яка пару років тому купила будинок у с. Яриські. - Пам'ятаю, коли приїхали перший раз, вранці вийшла з дому, а в сінях лежать і яйця, і молоко, і овочі - все, що потрібно для життя. Вода в колодязях найчистіша. Але так глухо, без машини практично неможливо виїхати звідти. Треба йти кілька кілометрів до дороги, а там ще дочекатися автобуса.
Зараз на Полтавщині за $3 тис. можна купити стару дерев'яну хатку з 20 сотками землі в селі Яхники (Лохвицький р-н) або обкладений цеглою будинок з 40 сотками землі в с. Березоточа (15 км від Лубен).
В надлишку дешеві будинки і в Чернігівській області. Цей напрямок, де до сіл «додаються» ліси, багаті грибами та ягодами, до Чорнобильської катастрофи вважалося одним з найпрестижніших для облаштування заміських резиденцій, проте тепер чи не найбільше незатребуване і дешеве. Так, в Крупичполі (Ічнянський р-н) один будинок на 40 сотках землі продається за 10 тис. грн, другий на такий же території, але «упирається в річку Удай, - рівно вдвічі дорожче, але це все одно дешевше $3 тис.
У принципі, в будь-якому куточку України, навіть у Криму (наприклад, в Євпаторії, але не біля моря), можна купити невеликий будиночок за ціною до $3 тис. Для киян це копійки. Часом, здається, будинки коштують менше, ніж будматеріали, які на них пішли. Але до будиночків ще «додається» і земля. Схоже, її сьогодні взагалі ніхто не цінує. Принаймні, ціни на будинки залежать явно не від кількості соток, на яких він стоїть ... А ще в стародавніх хатках можна знайти такі предмети, які, якщо їх продати любителям старовини, дивись, і окуплять витрати на будинок. Наприклад, у багатьох будинках, які ми бачили, стоять скрині, казани, бочки та інша домашнє начиння минулих століть. На спеціальних форумах за скрині, наприклад, просять від 200 до кількох тисяч гривень, залежно від стану і віку.
Надія Кушнірук, Ольга Соломка, "Газета по-киевски"