Виходячи з положень проекту Податкового кодексу (НКП), платник податків буде зобов'язаний вести окремий облік операцій з продажу або придбання землі як окремого об'єкта власності. Про це ЛІГАБізнесІнформ розповіла юрист ЮФ "Василь Кісіль і партнери" Наталія Доценко-Білоус.
За її словами, витрати, пов'язані з придбанням землі, не підлягають включенню до складу витрат (вони тепер не будуть називатися валовими) за звітний податковий період і не підлягають амортизації. А ось позитивна різниця між ціною продажу земельної ділянки і витратами на її придбання буде збільшувати оподатковуваний дохід. На відміну від вживаної сьогодні системи окремого обліку операцій із земельними ділянками, НКУ передбачає особливий порядок визначення суми витрат на придбання земельної ділянки - витрати підлягають множенню на коефіцієнт індексації, прив'язаний до індексу інфляції.
Тобто можна буде розраховувати на деяке збільшення суми понесених витрат у зв'язку з придбанням земельної ділянки за період її використання в разі, якщо рівень інфляції за цей період перевищував 10% на рік (п.15.20. Статті 15 розділу 3 проекти НКУ). Збільшена сума понесених витрат дозволить зменшити оподатковуваний дохід. Дохід (позитивна різниця), що виник внаслідок здійснення операцій із земельними ділянками, буде підлягати оподаткуванню за загальною ставкою податку на прибуток - 20% від об'єкта оподаткування з поступальним зменшенням до 17% до 2017 року. При цьому органам місцевого самоврядування дозволено застосовувати до ставки податку на прибуток додаткову ставку лютого% (Верховна рада АРК, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами) - 3% (районними, міськими радами).
У контексті здійснюваних із земельними ділянками операцій особливий інтерес звертає п.16.5 проекту НКУ, згідно з яким дохід, отриманий унаслідок відчуження земельної ділянки, визначається у відповідності з договором купівлі-продажу або іншого відчуження, але не нижче звичайної ціни такої землі. У свою чергу, для визначення звичайної ціни тепер буде використовуватися не ціна договору, а непрямі методи визначення звичайної ціни (метод аналогів продаж, ціни перепродажу, «витрати плюс», метод розподілу прибутку).
ІА ЛIГАБiзнесIнформ