У цьому році влада змінила тактику обіцянок. Замість
оповідань про можливості профінансувати з бюджету все і відразу, тепер упор
робиться на залучення інвестицій. Правда, чиновники не кажуть про те, що
залучення інвестицій теж вимагає державного фінансування. І реалізація всіх
заявлених проектів потягне щорічно не менш ніж на 55 млрд. казенних коштів.
Ніхто не сперечається, що залучення інвестицій для
України є одним з пріоритетів. І, звичайно ж, якщо мова йде про невеликі
проекти, інвестору, в першу чергу, потрібен клімат. Що неодноразово
підкреслювалося владою. Однак сьогодні політики роблять ставку на капітальні
мегапроекти вартістю мільярди. А реалізувати їх повністю за гроші інвесторів не
вийде ні за яких умов.
Якщо взяти, приміром, найгучніший український проект
останніх років - підготовку до проведення чемпіонату Європи з футболу, - можна
побачити, що спроби держави перекласти максимум фінансових проблем на плечі
приватних інвесторів успіхом не увінчалися. Програма підготовки до Євро-2012
коректувалася десяток разів, але головне, що слід відзначити, - за останні два
роки її вартість зросла на 16,5 млрд. грн. Причому частка держави в цьому
мегапроект збільшилася з 21,4 до 32,9 млрд. грн., І тепер складає 26%.
Якщо дивитися по конкретних раніше реалізованих проектах
- модернізація енергетики і вуглепрому, - там державне фінансування становило
від 20 до 50 і більше відсотків. Іншими словами, інвестор (або пул інвесторів)
у більшості випадків категорично відмовляється нести всі ризики. І оптимальною
мінімізацією ризиків для нього є чи отримання об'єкту в приватну власність, або
співінвестування з боку держави.
До речі, минулого тижня набув чинності закон про
державно-приватне партнерство. Чиновники особливо підкреслювали і підкреслюють,
що він передбачає різні види співпраці - від державних контрактів до
концесійних угод. І тільки одного разу з вуст представників Кабміну пролунало,
що мова може йти і про співінвестування проектів. А ось незалежні експерти
якраз в цьому пункті бачать основний прорив - у порівнянні з тим же Законом
«Про концесії», який передбачає можливість надання концесіонеру лише дотацій,
компенсацій і пільг, та й то виключно стосовно збиткових або низькорентабельних
об'єктів концесії. І саме тому вкладення коштів у держактиви було нецікаво
інвесторам (якщо, звичайно, не існувало кулуарних домовленостей про подальшу
долю об'єкта). У зв'язку з цим виникає питання: а чи готова держава самостійно
вкласти хоча б 25-30% інвестицій в такі потрібні і широко рекламовані проекти?
За останні місяці влада наобіцяла багато, але, щоб
зрозуміти розмах планованого залучення інвестицій, досить подивитися на
проекти, вартість яких оцінюється у мільярди. Крім вищезазначеного Євро-2012,
всі проекти влади умовно можна розділити на три категорії. Перша - це народжені
ситуацією. Так, після паводків на Прикарпатті, Кабмін пообіцяв комплексну
програму з попередження руйнівних ударів стихії на 10 млрд. (на п'ять років). А
після трагедії на залізничному переїзді в Марганці начебто планується виділити
8 млрд. грн на обладнання переїздів мостами (по 2 млрд. на рік). Друга група -
це проекти «в інтересах спонсорів». Як політичних, так і економічних. Сюди
можна віднести і плани побудувати міст через Керченську протоку (1,4-1,6
млрд.), і необхідність термінового вкладення коштів в освоєння родовищ газу на
Чорноморському та Азовському шельфах (7 млрд. за п'ять років), і створення СП з
виробництва елементів ядерного палива (4 млрд.). А також масу інших прийнятих у
цьому році програм - від доступного житла (89 млрд. грн на вісім років, у тому
числі 23 млрд. за рахунок держбюджету) до «Українського вугілля» (планується за
бюджетний рахунок перед приватизацією зробити шахти максимально привабливими -
107 млрд. грн. на шість років, з яких 47 млрд. - бюджетні гроші).
І, нарешті, третя група - це національні проекти, з якими
вже четвертий місяць носиться влада. Щоправда, тільки на цьому тижні чиновники
змогли хоча б приблизно підрахувати, скільки потрібно грошей на реалізацію цих
планів. За словами керівника робочої групи Владислава Каськіва, передбачається
залучення $15 млрд. протягом чотирьох-п'яти наступних років (виходить по 24
млрд. грн щорічно). Хоча і в цьому можна засумніватися, враховуючи той факт, що
тільки підготовка до подачі заявки в МОК з приводу проведення Олімпіади-2022,
ЗПГ-термінал і «Природна енергія» тягнуть, за оцінками експертів (і ряду
політиків), на цю суму. Але навіть виходячи з озвучених цифр виходить, що як
безпосередньо урядові проекти, так і інвестиційні (виходячи з передумов, що на
держбюджет доведеться лише 20-30% витрат) вимагають щорічного фінансування в
розмірі 40 млрд. грн.
Регіони теж намагаються не відставати. До місцевих
виборів майже всі області розробили власні програми розвитку, і кожна вимагає
значного бюджетного фінансування. Упор, звичайно ж, теж робиться на залучення
інвестицій в самі проблематичні сфери, але місцева влада прямолінійніші.
Мовляв, частину грошей ми залучимо, але левову частку чекаємо з бюджету.
Найбільш яскравим прикладом регіональних апетитів є проект Державної програми
розвитку транспортної інфраструктури Криму, схвалений Радою міністрів АРК.
Передбачається, що за десять років у цю сферу має бути вкладено близько $10
млрд. При цьому із запланованих 81,62 млрд. грн з держбюджету має бути виділено
53 млрд., і тільки 1% від суми дасть Крим та місцевих рад. Інші регіони
виявилися скромніше - їх запити - від 3 до 30 млрд. на сім-десять років. У
підсумку виходить, щоб задовольнити запити ще й місцевої влади, необхідно щорічно
виділяти з держбюджету на розвиток близько 35 млрд. грн. Хоча навряд чи про це
варто говорити після виборів.
Виходить, що, за найскромнішими підрахунками, починаючи з
наступного року капітальні витрати українського бюджету мають зрости на 50
млрд. І це на додаток до тих програм, які прийняті раніше і повинні
продовжувати фінансуватися (близько 15 млрд. грн.) У свою чергу, Кабмін вже
чітко дав зрозуміти, що, незважаючи на всі обіцянки бюджету розвитку в 2011
році, мова буде йти про набагато скромніші суми. За словами прем'єр-міністра
Миколи Азарова, близько 30 млрд. грн. Експерти, щоправда, кажуть, що збільшити
втричі в порівнянні з минулим роком капітальні вкладення з бюджету нереально.
Тим більше, що крім цього влада хоче залучити кредитів на 50 млрд. Доходи
бюджету, який цього року тріщить по швах, навряд чи в наступному році серйозно
збільшаться навіть при новому Податковому кодексі. А тут ще й запланований пік
виплат за вже наявного боргу - 53,5 млрд. грн. Так що хто-то залишиться без
коштів. І за старою традицією, мабуть, це буде як раз бюджет розвитку.
Вікторія Пода, «Комментарии»