З юридичної точки зору порука в чужому кредиті - це тільки головний біль, реально існуюча загроза виконати договір не тільки за боржника, а й за другого поручителя, і часто втрата власного майна.
Напевно, розмова про поручителів в банківських кредитах не втратить своєї актуальності ніколи. Адже скільки вже було сказано про «плюси» і «мінуси» безкорисливої допомоги в кредитних відносинах, а громадяни продовжують, не замислюючись про наслідки, допомагати своїм ближнім. Більше того, все частіше задаються нові питання, наприклад: «У кредиті два поручителя, чому платить тільки один?» Або «Чому описали моє майно, а я поручитель, в той час як майно боржника не чіпали?».
Що ж, варто звернути увагу всіх майбутніх, та й справжніх теж, неуважних поручителів на те, що чекає їх при невиконанні договору позичальником.
Поручитель як гарантія для банкірів
Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися поручительством. Це означає, що, видаючи кредит, банк прагне отримати «страховку» або «гарантію» того, що суму кредиту і все по ньому належне він отримає навіть у разі неплатоспроможності або, не дай Бог, смерті боржника. Саме в цьому йому допомагають і поручителі. Слід зазначити, що просто сказати, мовляв, так, я поручитель, недостатньо, оскільки відповідно до ст. 547 ГК, угода щодо забезпечення виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі, тобто повинен бути укладений письмовий договір поруки.
Безпосередньо самим договором поруки є угода між поручителем і банком, за яким поручитель ручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання щодо повернення кредиту і відсотків по ньому (ст. 553 ЦК).
Слід розуміти, що якщо банк надає кредитоотримувачів досить значну суму, то кредит може забезпечуватися в частині заставою, а в решті частини (не покритій заставним майном), доходами і майном поручителя. Передбачається також і можливість при великій сумі позики залучати кілька поручителів. Ось тут і чекають деякі сюрпризи. Уявіть собі ситуацію, кредитний договір кредитоотримувача, вашого приятеля, забезпечуєте поручительством ви (причому, маєте у власності нерухоме майно, авто, і досить серйозний офіційний заробіток) і ще один громадянин, скромно отримує заробітну плату, скажімо, секретаря невеликого офісу.
Договорами поручительства можуть бути передбачені частини боргу, за які відповідають кожен із поручителів, але це в найкращому випадку - як правило, на такі умови банки не йдуть. В основному ж обидва поручителя відповідають перед банком за кредитоотримувача солідарно, тобто як тільки перестали надходити відповідні платежі, банк (кредитор) має повне право вимагати сплати основного боргу, відсотків по ньому, штрафних санкцій, відшкодувань витрат банку (ст. 554 ЦК ) від будь-якого з поручитися.
Виникає питання, хто саме буде платити: ви, другий поручитель або обидва, чи все-таки сам боржник? А тут уже банку законодавством надана повна свобода вибору - адже в договорі вказана (а якщо і не вказана, то застосовується норми ЦК) солідарна відповідальність поручителя і боржника перед кредитором. Більш того, банку дозволено самостійно вибрати «жертву», пред'явивши їй всі вимоги в повному обсязі, або розділити між поручителями.
Думається, не варто пояснювати, що банк направляє вимоги кожному з «добровільних помічників» повідомлення про обов'язок виплатити йому належне в повному обсязі і чекає, хто, коли і які кроки зробить. У будь-якому випадку зрозуміло - ніхто не буде створювати собі труднощі за власним бажанням - і банк звертається до поручителя «багатші», адже завжди можна звернути стягнення на його майно. Причому в діях банку немає абсолютно нічого поганого - все в рамках цивільного законодавства. І все тому, що ч. 3 ст. 554 ЦК передбачено, що особи, спільно дали поручительство, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором (а інше договором не встановлюється, як правило).
Що робити, якщо банк наступає?
Поручителям, які «потрапили» в схожі ситуації, потрібно розуміти, що сперечатися з банком марно, хіба що спробувати заперечити основний кредитний договір або сам договір поруки (правда, це з області фантастики). Так, скажімо, можна скористатися правилами укладення угод і визнати кредитний договір недійсним, тоді вступить у дію норма п. 2 ст. 548 ЦК і договір поруки буде визнаватися також недійсним: «Недійсне зобов'язання не підлягає відшкодуванню. Недійсність основного зобов'язання викликає недійсність угоди щодо його забезпечення». Можна спробувати довести, що укладений договір поруки є наслідком угоди, досягнутої під впливом обману, насильства, погрози, результатом чого буде служити недійсність договору. Але це, ще раз зверніть увагу, довести досить складно і практично неможливо.
Звичайно ж, є й інші підстави припинення поруки, передбачені ст. 559 ЦК. Так, «покінчити» з поручительством можна в таких випадках. По-перше, з припиненням основного кредитного договору (боржник сам повністю розрахувався з банком). По-друге, змінилися зобов'язання, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, за умови, що поручитель на це згоди не давав. По-третє, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання від боржника або кредитора. По-четверте, якщо боржник перевів свій борг на іншу особу, а поручитель не поручився за нового боржника. По-п'яте, закінчення терміну дії договору поручительства, а якщо такий строк не встановлений, то після закінчення шести місяців, за умови, що кредитор не пред'явив свої вимоги до поручителя (або ж якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя протягом року з дня укладення договору поручительства).
Думається, викладене свідчить про те, що простіше почати процедуру виплачування грошей «за того дядечка», так як, відтягуючи неприємний момент, ви накликає нову біду: відсотки за прострочення або штраф, і оплату витрат банку.
Як правильно заплатити за боржника і не втратити свої гроші
Щоб не втратити свої гроші назавжди або хоча б зберегти право їх повернення, поручителю, який відповідає за боржника, потрібно знати чіткі правила. Отже, згідно зі ст. 555 ЦК, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а у разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення до справи боржника (в якості співвідповідача). Такими заходами не слід нехтувати, оскільки якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора (банку) і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які у нього були проти вимог кредитора.
ЦК передбачив названу норму, допускаючи ситуацію, при якій безпосередньо боржникові відомо про порушення договору з боку банку, або, наприклад, про те, що він вже виконав договір, а банк за неуважності забув про це і пр. Далі, ч. 2 ст. 555 ЦК поручителю надано право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, звичайно ж, що такі заперечення ніяк не пов'язані з особистістю боржника. Поручитель може пред'явити такі заперечення навіть у випадку, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Після першого етапу (повідомлення боржника), поручитель виконує зобов'язання за боржника, тобто виплачує банку все те, що належало боржнику. Потім, керуючись ст. 556 ЦК, поручитель повинен вимагати від банку документи, що підтверджують обов'язок боржника. Після цього до поручителя переходять усі права банку, і він має право вимагати повернення від боржника всього того, що він за нього виплатив. Якщо ж кілька поручителів відповідали за службовим кожен у своїй частині, то і права кредитора переходять до них у розмірі частини виконаного ними зобов'язання. Іншими словами, один поручитель заплатив 70% від боргу, другий - 30%, відповідно, перше належить право вимагати від боржника 70% від суми, а останньому - 30%.
Так, до речі, боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя (ст. 557 ЦК). Якщо ж боржник не виконає цю вимогу, то поручитель, який виконав за нього зобов'язання, отримує право стягнути з банку безпідставно придбане або пред'явити регресну (зворотню) вимогу до боржника. Зрозуміло, що це зайві клопоти, але гроші повернути нікому ще не заважала. Єдино приємним моментом у всій цій процедурі і канітелі можна назвати норму, передбачену ст. 558 ГК, що дає право поручителю на оплату послуг, наданих їм боржнику.
Спосіб нашкодити самому собі
На жаль, це ще не всі проблеми, пов'язані з поручительством. Погоджуючись на поручительство, ви власними руками перекриває собі можливість на отримання кредиту для себе, або обмежувати її. Справа в тому, що, зважившись на власну позику в банку, вам мимоволі доведеться повідомити про свою діяльну участь в кредиті одного.
Звичайно, існує шанс «сказати» банку не всю правду, однак буде дуже неприємно дізнатися про відмову у зв'язку з повідомленням недостовірної особистої інформації. У свою чергу, доповівши про наявні на вас зобов'язання щодо забезпечення чужого кредиту, банк, аналізуючи ваші доходи, від загальної цифри відніме ціну вашої участі в кредитному договорі одного. Це означає, що банк зменшить ваш дохід на розмір щомісячних виплат за кредитом, за який ви поручилися.
А тут вже можливо два варіанти: або відмова, у зв'язку з тим, що ваших доходів недостатньо для отримання бажаного, або суму кредиту зменшать до невпізнання. Більш того, в Україні, щоправда не так давно, з'явився широко відомий у всій Європі і штатах інститут - кредитна історія. Якщо у вас виникли проблеми з виконанням чужого кредитного договору (судовий процес, опис майна, виконавчий лист тощо), то ваша кредитна історія і репутація, вважайте, підмочена. Тому розраховувати на отримання кредиту без проблем не вдасться.
Підсумовуючи, можна укласти, що поручительство може нести в собі щось позитивне тільки з моральної точки зору - не відмовив у проханні, допоміг другові, родичеві та ін. З юридичної точки зору порука в чужому кредиті - це тільки головний біль, реально існуюча загроза виконати договір не тільки за боржника, а й за другого поручителя, і часто втрата власного майна. Крім того, це і спосіб нашкодити собі в майбутньому. Так що, перш ніж погоджуватися підставити плече і простягнути руку допомоги, задумайтеся - а чи варто?
5 порад для поручителя
1. Перш, ніж ручатися за чуже грошове зобов'язання, перевірте платоспроможність боржника.
2. Переконайтеся в тому, що його паспортні дані відповідають дійсності (особливо це стосується місця проживання).
3. Спробуйте переконати банк змінити умови договору поруки, замінивши солідарну відповідальність на субсидіарну (у такому випадку, банк спочатку повинен буде пред'явити вимоги до боржника, а вже тільки потім до вас).
4. Можна укласти власний договір з боржником, в якому обумовити умови повернення їм ваших грошових коштів у випадку, якщо ви виконаєте договір за боржника.
5. Щоб хоч якось підсолодити гірку пілюлю поруки, допускається обумовити в угоді з боржником розмір вашої винагороди за такий альтруїзм.
Юлія Габдулліна, “Судебно-юридическая газета”