У вітчизняних чиновників нарешті дійшли руки до
останнього неприватизованого активу - сільськогосподарської землі. Найближчим
часом вони планують створити фонд, через який можна буде поділити її найбільш
ласі ділянки.
На перший погляд
Власники сільськогосподарських земель можуть бути щасливі
- вже через пару років земля стане легальним товаром, який можна буде купувати
і продавати «по-білому». В опублікованому на сайті Держземагентства
законопроекті «Про ринок земель» датою скасування мораторію на вільну
купівлю-продаж сільгоспземель вказано 1 січня 2013 р. Проте на цьому приводи
для радості закінчуються.
Чиновники передбачили ряд обмежень, які дозволяють
знизити конкуренцію на цьому ринку. Правом купівлі-продажу зможуть скористатися
лише громадяни України, а також місцеві органи влади і держава. Останнє буде
виступати під довгою назвою «Державна спеціалізована установа з управління
землями сільськогосподарського призначення державної власності». Чиновники для
простоти ввели скорочену назву - Земельний фонд. У разі успішної консолідації
близько 4 млн. га сільгоспугідь Земфонд стане найбільшим в України держателем
цього активу. Фактично йому буде належати кожний сьомий-восьмий гектар
української ріллі.
Ідею створення такого оператора чиновники запозичили в
ЄС. «Світовий досвід показує, що за умови дотримання антикорупційної складової
ефективне державне регулювання ринку сільськогосподарських земель може успішно
здійснюватися на основі спеціалізованої установи, якій держава делегує функції
регулятора ринку та розпорядника державних земель, - вважає Денис Бугай, партнер
юридичної компанії «Ващенко, Бугай та Партнери». - Прикладами таких установ є
Bodenverwertungs-und-verwaltungs GmbH (BVVG) у ФРН, Sociеtе d'amеnagement
foncier et d'еtablissement rural (SAFER) у Франції і т. д.». Встигли заснувати
такі структури і постсоціалістичні країни. «Створення спеціалізованої
держустанови для управління сільгоспземлями - звичайна практика в країнах
Центральної та Східної Європи, - розповідає Тетяна Кузьменко, партнер компанії
AstapovLawyers. - Так, у Польщі земельними ресурсами займається Агентство
сільськогосподарської власності, у Румунії - Держагентство власності, у
Словаччині та Чехії - Держземельні фонди».
Проте якщо за кордоном подібні структури справляються зі
своїми завданнями досить успішно, в нашій країні все може скластися по-іншому.
«Основна відмінність статусу таких установ в європейських країнах від варіанту,
запропонованого в Україні, полягає в тому, що до складу такого органу вводяться
представники сільськогосподарських профспілок або корпорацій, що свідчить про
збалансованість державних і приватних інтересів», - стверджує Денис Бугай. В
Україні ж, схоже, чиновники хочуть залишити все під своїм контролем.
Найсмачніше
У законопроекті «Про ринок земель» діяльності Земфонда
приділено всього лише два абзаци. Ними визначаються лише загальні моменти
роботи установи, а більш докладне визначення його функцій, питання
фінансування, відповідальності і т. д. віддані на відкуп Кабміну. Такий стан
речей відразу ж насторожило юристів. «Неврегульованість на законодавчому рівні
порядку створення та функціонування такого органу і передача таких повноважень
уряду, безумовно, є лазівкою для можливих зловживань», - стверджує Олена
Воронцова, партнер юркомпанії «Ейдіком». Такої ж думки дотримується Ігор
Трохимчук, юрист компанії «Брати Попко та Партнери». «Негативним моментом є те,
що в даному проекті закону не виписані функції та права цього спеціалізованого
закладу. Тому все буде зводитися до необхідності розробки додаткових
нормативних актів виконавчих органів влади. І не факт, що в них будуть відсутні
положення, які лобіюють інтереси окремих бізнес-груп», - говорить він.
Спостерігачі відзначають, що якщо чіткі правила гри будуть відсутні і в
підзаконних нормативно-правових документах, чиновники Земфонда зможуть
використовувати його ресурси в корисливих цілях за допомогою декількох схем.
Перша ж можливість для заробітку виникне при продажу
землі фонду. «Оскільки подібні придбання будуть проводитися за рахунок
держкоштів, це створить умови для корупції при виборі й оцінці земельних
ділянок для покупки, - говорить Тимур Бондарєв, керуючий партнер адвокатського
об'єднання Arzinger. - Розпорядники коштів, і вельми чималих, з огляду на
об'єкт покупок, напевно зможуть врахувати в такій процедурі і свої інтереси».
«Оскільки Земфонд отримає право першочергової купівлі, то при наявності
достатньої кількості «аргументів» для працівника фонду продавець зможе продати
землю фонду за максимально можливою ціною», - розповідає юрист, що побажав
залишитися неназваним.
При другій схемі працівники фонду можуть виступити
фактично шантажистами. «У разі якщо пріоритетне право купівлі землі отримають
Земфонд і громадяни, що встановлено законопроектом, залишається загроза втрати
агрохолдингами контролю над землею, - говорить Андрій Товстоп'ят, фінансовий
аналітик агропромислового сектору групи компаній «Інвестиційний Капітал Україна».
- Чи можлива ситуація, коли в якогось неохайного чиновника виникне необхідність
«похазяйнувати» на землі холдингу в чиїх-небудь інтересах або за винагороду. І
він, діючи від імені фонду, може на підставі пріоритетного права викупу
придбати частину контрольованої холдингом землі з подальшим її продажем
конкурентові. Можливий і інший варіант, коли спеціально може купуватися один
або кілька виставлених на продаж ділянок на полі, цілком орендованому яким-небудь
агрохолдингом. Це призведе до того, що на цій землі будуть працювати два або
більше підприємця, що різко знижує ефективність її обробки для агрохолдингу.
Для того щоб такий чиновник «не заважав» агрохолдингу працювати на решті
частини поля, останньому доведеться йому «віддячити».
Крім цієї схеми, чиновники Земфонда отримають ще одну
можливість «заробляти» на держріллі. Наприклад, щоб фонд не виставляв на продаж
землю, підприємець, що її орендує, буде змушений шукати «аргументи» для
чиновників Земфонда.
Третій блок схем, які зможуть використовувати
«фондовики», може бути задіяний при продажу землі. І це незважаючи на те, що в
законопроекті «Про ринок земель» зазначено, що держземлі можуть бути
реалізовані тільки на аукціонах. «Можливість продати «потрібним» людям буде
існувати завжди, навіть якщо держава зможе організувати продаж земельних
ділянок через земельні аукціони, - розповідає Олег Климчук, адвокат міжнародної
юридичної фірми Noerr. - Адже практика держзакупівель досить багата на різного
роду схеми, які будуть застосовані і, наприклад, до земельних аукціонів.
Важливе значення буде мати порядок визначення Земфондом того, які земельні
ділянки виставляти на продаж. Відсутність такого порядку дасть можливість
приймати суб'єктивні рішення навіть на рівні «телефонного права». У такому
випадку можливе комбінування лотів з кількох земельних ділянок, які будуть
нецікаві для потенційних покупців. При цьому куплять такі лоти, швидше за все,
ті, хто буде напевно знати, що «не привабливу» частину фонд викупить». Крім
того, у чиновників Земфонда буде значна перевага - доступ до повної інформації
про такі земельні ділянки, час і місце їх продажу.
«Зважаючи на особливу роль даної установи, його
важливість у створенні ефективного ринку землі, необхідно, щоб його
повноваження, функції визначалися законодавчо, з урахуванням інтересів
суспільства в цілому, а не окремих бізнес-груп», - вважає Аліна Корецька, юрист
юрфірми ILF. В іншому випадку досить висока ймовірність того, що Земельний фонд
стане черговим способом для заробітку наближених до влади чиновників, що може
знизити інвестпривабливість агропромислового сектору України.
Створенням Земельного фонду фактично закінчиться епоха
розподілу держактивів серед наближених до влади чиновників і бізнесменів. Але
судячи з того, що вони, як правило, не обтяжують себе інвестиціями в
модернізацію отриманих «подарунків», можна очікувати, що не будуть вони і
піклуватися про поліпшення українських чорноземів. Як наслідок - інвестиції в
якість земель з'являться лише після того, як землі з фонду «перетечуть» в
приватні руки. А поки що чиновники будуть раді старатися вичавити із землі все.
Дмитро Уляницький, Власть денег