Економіка
Все повертається: земельне питання знову, як і майже 100
років тому, стає актуальним. Міністерство агарної політики розробило п'ять
законопроектів - «Про ринок землі», «Про земельний кадастр», «Про зонування
земель», «Про збереження і дотримання родючості ґрунтів» і «Про консолідацію
земель».
Останній надає можливість консолідувати значні обсяги
землі, щоб розвивати аграрний сектор. У країні є 32,5 млн. гектарів родючої
землі, що відповідає третині орних земель ЄС. Сьогодні землі
сільськогосподарського призначення розділені на 5-6 мільйонів паїв, розданих
колишнім колгоспникам.
Прощавай, мораторій
9 років тому, коли в часи масової скупки паїв у сільських
жителів почалися масштабні спекуляції, стали очевидні хаос і зловживання в цій
сфері, був введений мораторій на продаж землі. З тих пір власники паїв (у кого
вони ще залишилися) не можуть розпоряджатися землею за власним бажанням, але
можуть успадковувати, передавати у спадкування і використовувати право
довгострокової оренди.
Екс-президент Віктор Ющенко хотів скасувати мораторій,
але ні БЮТ, ні Партія регіонів, ні, природно, комуністи так і не дозволили йому
це зробити. Зате нинішній президент Віктор Янукович практично одразу після
приходу до влади заявив про те, що буде домагатися скасування мораторію. Земельну
реформу, запевняв президент, будуть передувати громадські слухання і лише після
цього почнуться зміни законодавчого поля.
Вже в Давосі Янукович запрошував до України західних інвесторів,
спокушаючи їх земельною приватизацією. Що поки виглядає дивно, оскільки
законопроект, представлений на сайті Держкомзему, забороняє продаж землі
іноземцям. Передбачається, що іноземні громадяни, особи без громадянства,
підприємства, засновані за участю іноземних фізичних та юридичних осіб,
іноземні юридичні особи та іноземні держави не можуть набувати у власність
землі сільськогосподарського призначення. Такі землі, придбані у власність
даними особами, підлягають відчуженню протягом року з дати покупки (а якщо не
були відчужені, то підлягають примусовому продажу на торгах).
Таким чином, землі сільгосппризначення можуть придбати лише
громадяни України, юридичні особи, сама держава в особі спеціалізованої
установи або територіальні громади через відповідні органи місцевого
самоврядування.
Змінювати цільове призначення землі протягом 10 років
після покупки забороняється. Покупець також повинен нести відповідальність за
якісний стан землі - щоб не виснажувати її посадкою однієї рентабельної
культури протягом кількох років, а потім закидати.
Що чекає на покупця
Прямі земельні спекуляції, використання землі не за
призначенням, вивезення родючих ґрунтів - всі ці погрози дійсно реальні, але
більше відносно потенційних українських, а не зарубіжних, власників. Тому
багато чиновників, починаючи з глави Адміністрації президента Сергія
Льовочкіна, запевняють, що земельна реформа виключає такі акції, так само як і
передбачає механізм відчуження землі у несумлінного власника.
У ході підготовки законопроекту були й інші пропозиції -
наприклад, встановити мито, в залежності від терміну, який земля перебувала у
власності. У перехідних положеннях проекту зазначено, що в закон про держмито
вносяться наступні зміни: у разі якщо земельна ділянка буде відчужена на
протязі 5 років з дня покупки, мито за перший рік складе 100% від нормативної
грошової оцінки, за другий - 90% і т. д.
Передбачено також збільшення мінімальної ціни за гектар.
Зараз вона становить 12 тисяч гривень, а планується встановити ціну в 24
тисячі. Також буде збільшено розмір ділянки, яка може бути зосереджена в одних
руках: зараз вона обмежена 100 гектарами, але можна буде купувати до кількох
тисяч. Причому максимально допустимий до покупки розмір ділянки буде визначати...
Кабінет міністрів, в залежності від
регіону.
І тут ми підходимо до найважливішого питання - управління
продажем землі. До питання про те, у кого буде право дозвільного підпису.
Законопроект передбачає створення державної спеціалізованої установи з
управління сільськогосподарськими землями. Воно буде підконтрольне Кабміну. Це
відомство отримує пріоритет у купівлі земельних ділянок за оголошеною ціною.
Тобто, воно і буде розпоряджатися ділянками, що перебувають у держвласності.
Досить імовірно, що чиновники придумають і адміністративну оцінку продаваних
паїв - щоб довше затягнути дозвільну процедуру.
Кому вигідно
Однак ніякого «Декрету про землю» неможливо прийняти без
суміжного закону про земельний кадастр. Саме кадастр є основним каменем
спотикання на шляху зняття мораторію і введення ринку землі. Суворий облік і
документований захист прав власників і орендарів безпосередньо пов'язані з
податковою політикою. За оцінками Українського центру незалежних політичних
досліджень, до того, як система земельного кадастру почне працювати, пройде
приблизно два роки, оскільки для складання загального каталогу карт необхідно
провести аерофотозйомку 58 млн. га території України і розробити сучасну
комп'ютеризовану систему пошуку інформації.
Однак базовим питанням, без якого неможливо зрозуміти
зміст і стратегію земельної реформи, є подальший розвиток звільнених від
мораторію земель. Великі власники, що мають інтереси в агарному секторі, є
прихильниками великих вертикальних холдингів, із замкнутими циклами
виробництва. У той час, як значна частина активного сільського населення, а
також середній бізнес зацікавлені у розвитку фермерських господарств.
За словами народного депутата Анатолія Гриценка, відомого
категоричним неприйняттям ідеї продажу землі в кризовий час, сьогодні в
розпорядженні місцевої влади знаходиться лише 12% земель (земля в межах
забудови населених пунктів). Рештою 88% земель розпоряджаються призначені
президентом глави адміністрацій. Це, за словами Гриценка, дозволить вже до
кінця 2011 року прибрати до рук, в тій чи іншій формі, більшу частину придатних
до експлуатації земель. Щоб до офіційного старту реформи скуповувати було вже
особливо нічого.
Іншу небезпеку бачить економіст Віктор Суслов. Він
вважає, то Україна почне розпродавати землі, щоб розрахуватися по кредитах.
Іноземні держави та фонди, стверджує Суслов, дають нам кредит, одночасно
підштовхуючи до дерегуляції ринку землі та впровадження вільної її
купівлі-продажу. Тобто, незважаючи на наявну у проекті заборону на продаж землі
не громадянам України, іноземні корпорації все ж можуть зайти в аграрний
сектор, адже часто неможливо відстежити, хто насправді стоїть за тією чи іншою
юридичною особою.
Одним з основних ризиків реформи президент Українського
клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса вважає появу вузького прошарку
латифундистів. Українська земля перейде у власність кількох сімей або
олігархічних угруповань, і цьому буде сприяти хаос на земельному ринку, який
почнеться одразу ж після зняття мораторію.
І ще. Про горезвісну невичерпну родючість наших
чорноземів. Остання оцінка земельних ресурсів в Україні проводилася в 1995
році. Як стверджують у Держкомземі, з тих пір реальна капіталізація української
землі значно знизилася. За ці півтора десятиліття мільйони гектарів
деградували, родючість істотно знизилося, зрошення скоротилося. Високий рівень
оранки угідь, хижацьке розширення посівів технічних культур, незадовільний стан
лісозахисних смуг призвели до розвитку небувалих ерозійних процесів. У підсумку,
наші, відомі світу чорноземи, насправді, не такі вже й родючі.
Очевидні висновки
Нинішня реформа неминуче призведе до виникнення
латифундій і «третього закріпачення» селян. Тим самим формування вищого шару
надбагатих власників буде завершено. В Україні з'явиться яскраво виражене
агарної лобі, що має зв'язки з іноземним капіталом і є великим експортером
сільськогосподарської продукції. Ці латифундисти можуть скласти конкуренцію
нинішньому промисловим магнатам. Втім, скуповувати землю, будуть і останні.
Олігархату невигідно становлення вільного, грамотного,
технічно оснащеного фермерського класу. Вільне фермерство в Україні навряд чи
стане можливим - у силу того, що її чорноземи, незважаючи на їх виснаження,
продовжують бути привабливим активом. Якщо 200-300 тисяч фермерських
господарств здатні завалити Україну продуктами, то що тоді робити посередникам?
На селі фермерському класу не дадуть творити з самого початку: поміщику потрібні
раби, а не вільні фермери. І це цілком вписується в стратегію влади, яка знищує
середній клас як конкурентний і потенційно незалежний шар. Так що скасування
мораторію якщо й призведе до значного поліпшення, то тільки в обраних. Тих, хто
цю реформу і готує.
Павло Сєров, спеціально для kontrakty.ua - портал для бізнесу