Ріелтору доводиться працювати 12 годин на добу і, якщо це
необхідно, виходити на роботу навіть пізно ввечері. Він повинен розбиратися не
тільки в нерухомості, але ще й у піарі, юриспруденції, психології, комунальних
тарифах, досконально знати місто, особливості його торговельних і житлових
кварталів, і знати останні новини про життя політиків. З собою йому необхідно
носити сумку-офіс, у яку міститься декілька мобільних телефонів і, як мінімум,
дві записні книжки. І виглядати при цьому він зобов'язаний бездоганно, з
посмішкою на обличчі.
Такі висновки кореспондент «Багнета» зробив після одного
дня, проведеного з ріелтором одного зі столичних агентств нерухомості. До речі,
провести цей день, працюючи в нерухомості, спонукали нас наші читачі, які
стверджують, що ріелтори - це дармоїди, які не потрібні нашій країні. Ось ми і
вирішили перевірити, чим вони там займаються на своїх робочих місцях.
Робота, яка на перший погляд здається «дармовою»,
насправді дуже клопітна, вимагає багато знань не тільки професійних, але й
специфічних. Це не офісне протирання штанів, а гонитва за шматком хліба в
прямому сенсі слова. Для цієї роботи потрібно бути фізично витривалим і психологічно
стійким. Кожний ріелтор знає, що розраховувати йому слід тільки на свої сили.
На перше завдання ми пішли з Іриною, яка працює у сфері
нерухомості вже більше п'яти років. Я - новачок, вона - професіонал із хваткою.
Мій ранок почався з чашки чаю і напівдрімоти в метро. Вона встигла до роботи
сходити в спортзал і вже о 9 ранку провести перегляд.
"Перегляд" - у ріелторів так називається
зустріч, на яку приходять «клієнти» і «господарі», щоб познайомитися один з
одним, оглянути нерухомість для оренди або продажу і обговорити всі хвилюючі
питання.
11.00 - наступний перегляд. Офісне приміщення на
Позняках. Погода мерзенна, орендарі запізнюються на 10 хвилин, доводиться їх
чекати - і нам, і господині приміщення. Під'їжджає «Мерседес», з нього виходять
двоє чоловіків, коротке знайомство, короткий погляд на приміщення, і через 30
секунд потенційні орендарі йдуть, залишивши після себе лише їдкий запах дорогих
парфумів. Їм вистачило одного зневажливого погляду, щоб показати, що приміщення
їм не підходить. Але ріелтору немає коли ображатися, йому потрібно в дорогу,
борознити простори київської нерухомості. Потрібно вміти швидко пересуватися по
місту в гонитві за клієнтами, а також рятуючись від поганої погоди.
12.00 - ріелтор може дозволити собі філіжанку чаю в
офісі. Перегляд сайтів про нерухомість, моніторинг сайтів конкурентів.
Обговорення останніх новин, розміщення оголошень про нерухомість, яка
здається-продається і, звичайно ж, телефонні дзвінки. Але розслаблятися ніколи,
вже треба бігти.
13:30 - перегляд офісного приміщення у Печерському
районі. Опен-спейс (відкритий простір), 150 грн за квадратний метр. На перегляд
прийшла жінка, яка шукає приміщення для закритого виставкового залу. Уточнює
нюанси на рахунок оплати, розпитує про тарифи на комунальні послуги, робить
фотографії, щоб показати своєму директору. Видаляється, обіцяючи: «я зазначу
ваше приміщення як один з кращих варіантів». Ми її проводжаємо, але не йдемо,
бо на підході наступний бажаючий зняти це приміщення. «Я здам цей офіс до кінця
тижня», - каже Ірина. Ведемо переговори. За день ріелтору доводиться проводити
бесіди з двома-трьома десятками клієнтів.
14:10 - до нашого офісу прийшли молоді люди. Вони хочуть
організувати тут тренінговий центр. «Хлопці непогані», але по всьому видно, що
грошей у них мало. Подискутувавши з Іриною на рахунок ціни, вони розуміють, що
знижку до 100 гривень за квадратний метр їм ніхто не зробить. Ріелтор м'яко,
але наполегливо відстоює «своє» - ціну знижувати не можна і цей офіс того вартий.
Переговори пройшли швидко, мабуть, з цими клієнтами ми бачилися в перший і
останній раз. Можемо відправитися в офіс, який розташовується неподалік.
14:40 - кава-брейк, ділові переговори по телефону,
відправка пошти та інші «паперові» справи. А я поки знайомлюся з офісом, в
якому мешкають гуру нерухомості. Будівля ще «совдепівської закалки», скромний
офіс, кілька столів. Ріелторам зараз теж доводиться економити. Це пов'язано з тією
ж кризою, застоєм на ринку нерухомості, та й клієнти стали більш вибагливими.
Директор компанії Людмила Сильченко стверджує, що її
підопічні - фанати своєї справи і з ринку нерухомості не збираються йти, навіть
незважаючи на фінансові труднощі. У багатьох співробітників компанії бурхливе
минуле роботи в піарі, юриспруденції ... Затіваємо дискусію на тему «а навіщо
потрібні ріелтори». Людмила погоджується з гнівом обурених, які нарікають на
роботу ріелторів. На її думку, це пов'язано з тим, що на ринку багато
некомпетентних аматорів. «На ринку нерухомості багато непрофесіоналів, які
виконують свою роботу неякісно, а ще є компанії, які працюють з клієнтами на
жорстких умовах. Після роботи з ними, природно, залишиться одне розчарування і
погані рекомендації», - зазначає вона. Ілюстрація сказаного не змусила себе
чекати, до Людмилі на співбесіду приходить молода дівчина. Хоче влаштуватися
працювати ріелтором. Але ні досвіду роботи, ні мотивації немає. До цього вона
працювала офіціанткою і ось вирішила податися в нерухомість, за «легкими»
грошима.
15:30 - нам пора на наступний перегляд. Як це не дивно,
того ж приміщення. «Зараз небувале пожвавлення на ринку нерухомості, як ніби на
Новий рік всі хочуть осісти в нових приміщеннях», - зазначає Ірина. Чергового
клієнта чекаємо 20 хвилин, він запізнюється. Вже прийшов і господар помешкання,
і брокер потенційного орендаря. Нам доводиться обговорювати новий Податковий
кодекс, лаяти окремих політиків і владу в цілому.
Нарешті приходить наш клієнт - корейський підприємець.
Він оглядає приміщення скрупульозно. Його цікавить все - аж до того, яка вода
тече в кранах і на яку сторону виходять вікна. Огляд закінчується, і кореєць
йде, несучи з собою чергову надію. Чесно кажучи, по ньому було важко зрозуміти,
сподобався йому офіс, чи ні.
17:00 - ділові переговори з клієнтом з приводу складання
договору про купівлю-продаж. Ріелтору необхідно знати всі тонкощі та можливі
виверти. І в той же час потрібно знайти спільну мову і з продавцем, і з
покупцем. Від закінчення переговорів залежить, власне, заробіток. «Буває, три
місяці сидиш без угод і грошей, і вже хочеться все кинути. Але потім знову настає
пожвавлення, зустрічі, перегляди, і ти вже відмовляєшся від цієї ідеї.
Насправді тому, у кого немає фінансової підтримки, і хто годує себе сам, тому
важко протриматися на цій роботі, місяцями просиджуючи без грошей», - каже
Ірина.
18:00 - перегляд квартири. Зазвичай житлову нерухомість
починають переглядати в кінці робочого дня, тому ріелтору потрібно бути готовим
до ненормованого робочого графіку, підлаштовуватися під клієнта. Поки ми
переглядаємо квартиру, дзвонять такі самі охочі подивитися ці ж «апартаменти».
21.00 - ще один перегляд, зорганізований експромтом.
Клієнт телефонує - кидаєш все і їдеш до нього на зустріч. Для цього ріелтор
повинен мати всі дані при собі - блокнот з усіма контактами, мобільний телефон.
А ще він має вміти одночасно говорити по телефону, записувати інформацію в
записну книжку, вести переговори і пити каву. Все життя на ходу.
Однак це лише вершина айсберга, яку можна було побачити
за один день. Як пояснили в агентстві, день на день у них не схожий, і ніколи
не знаєш, що буде завтра. Проте Ірина налаштована позитивно, вона стверджує, що
нерухомість продається і буде продаватися. І її професія необхідна - впевнена
дівчина. «Насправді роботу ріелтора бачить лише орендодавець, який висуває
вимоги. Крім того, зайнятим людям, у яких свій бізнес, своя робота, ніколи
займатися пошуком житла або приміщення для офісу, все це звалюється на плечі
ріелтора, він повинен вести переговори, їздити по місту і шукати відповідне
приміщення. Окрема робота починається при оформленні угоди, довідки в БТІ та
інші папери - всім цим займається ріелтор», - розповідає Ірина.
Природно, ріелтори завжди будуть розповідати про
важливість і незамінність своєї професії - основного джерела їхнього заробітку.
Проте існує безліч «нюансів», пов'язаних з діяльністю агентів з нерухомості в
Україні. Раніше «Багент» писав про проблеми, які можуть виникнути у ріелторів у
разі прийняття Закону «Про внесення змін до Закону України« Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». У разі
його прийняття агентства нерухомості можуть «піти в тінь». І, звичайно ж, не
варто забувати про «чорних ріелторів». Всі ці проблеми тим чи іншим чином
пов'язані з відсутністю належного регулювання на законодавчому рівні діяльності
агентств нерухомості в Україні.
Вікторія Лапко, «Багнет»