Все частіше звучать прогнози про можливий новий виток
фінансової кризи. Тому банкіри, вирішивши підстрахуватися на цей випадок,
домагаються прийняття закону, який посилить їхні позиції в конфліктах з позичальниками.
Він може бути прийнятий вже в липні, і хоча де-юре покликаний регулювати
взаємовідносини обох сторін кредитного процесу, у виграші опиняться передусім
фінустанови, а не їх клієнти.
Всіх
захистимо!
Банкіри намагаються на законодавчому рівні зміцнити свої
позиції по відношенню до позичальників з самого початку кризи, для чого в
парламент подавалося декілька відповідних законопроектів. Але тільки 2 червня
один з них був прийнятий у першому читанні. Як очікується, повністю закон буде
прийнятий вже до кінця поточної сесії, тобто в липні.
Примітно, що спочатку законопроект носив назву «Про
захист прав кредиторів», але потім став називатися «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо врегулювання правових відносин між кредиторами
і споживачами фінансових послуг». Тим самим розробники документа намагаються
підкреслити, що основною його метою є не захист інтересів банків, а
встановлення чітких правил роботи на кредитному ринку. Але насправді, хоча
законопроект і вводить ряд обмежень і зобов'язань для фінустанов, його не можна
назвати збалансованим з точки зору захисту інтересів обох сторін.
І
вашим, і нашим?
Як підкреслює начальник юридичного департаменту Нацбанку
Віктор Новіков, майбутній закон введе обов'язкове детальне розписування кредитором
сукупну вартість споживчого кредиту, заборонить будь-яким чином (наприклад,
занадто дрібним шрифтом) ускладнювати сприйняття тексту договору і зобов'яже
кредитора повідомляти споживачеві про передачу своїх прав третій стороні за
договором про надання споживчого кредиту.
Але правозахисники не впевнені, що запропонованих законом
заходів захисту споживача достатньо. «Справа не в тому, що потрібно розробляти
якийсь глобальний законопроект - достатньо було додатково написати кілька
сторінок, які дзеркально відображали б у зазначеному законопроекті ті ж права
споживача, що і для банків», - каже керівник юридичного відділу проекту USAID
«Розвиток фінансового сектора »FINREP Юлія Витка. При цьому юрист звертає увагу
на те, що в Україні немає органу, уповноваженого стежити за захистом прав
споживачів у сфері банківської діяльності та небанківських фінансових послуг -
це не входить в обов'язки ні НБУ, ні Держпотребінспекціі. У той же час у
країнах Східної Європи та ЄС чітко прописується, хто і за допомогою яких
механізмів здійснює цю діяльність.
Спірною є і норма, якою запроваджується плаваюча
процентна ставка. Багато банкірів посилаються на досвід Західної Європи, де
така ставка застосовується з успіхом. Правда, не згадують, що в кризовий час
відсотки за кредитами можуть стрімко зростати, як, наприклад, у Швеції на
початку 90-х рр., коли за кілька місяців вони злітали зі звичайного рівня до
декількох сотень річних.
Крім того, за даними Ю. Витки, норми, що дозволяють
застосування плаваючої ставки, мають тільки 65% країн ЄС, причому там вона
залежить від об'єктивних показників, і банк не може змінювати її на свій
розсуд. «У запропонованому ж законопроекті прописано, що банк має право
змінювати цю ставку в односторонньому порядку без згоди позичальника, базуючись
на індексі. Тобто якщо індекс змінюється на користь позичальника, банк може і
не змінювати ставку», - говорить вона.
Обурює юриста і формулювання статті про автоматичне
виселення боржників з їхнього житла. «Норма про те, що суд одночасно із
зверненням стягнення на житло приймає рішення про виселення мешканців, для мене
виглядає як вказівка законодавчої
влади судової. Якби норма була сформульована як «суд розглядає питання про
виселення», було б нормально», - говорить вона.
Безпечні
відсотки?
Сумнівною виявилася і ще одна раціоналізаторська
пропозиція НБУ, що забороняє банкам відмовляти позичальникам в достроковому
погашенні кредиту і накладати за це штрафні санкції на таких клієнтів. З одного
боку, ця норма є вигідною для позичальників, адже сьогодні банки часто
забороняють погашати кредити достроково, а якщо і дозволяють, то застосовують
такі штрафи, що це робить дострокове погашення вкрай невигідним. Крім того,
самі банкіри теж виступають проти запропонованої НБУ норми. Як пояснює голова
правління «Райффайзенбанку Аваль» Володимир Лавренчук, дострокове повернення
грошей банку невигідне, адже видаючи кредит, він одночасно закладає в бюджет не
тільки прибуток від нього, а й витрати на виплату депозитних відсотків.
Але з іншого боку, в збитку банки не залишаться. «Є інша
можливість - можна просто включити цю вартість в кредит. Тобто можна просто
прописати умови договору так, що при достроковому погашенні ставка буде вищою.
Це буде по аналогії з депозитом - якщо їх знімають достроково, часто
застосовується шкала розрахунку відсотків, хоча в цьому випадку вони
зменшуються», - пояснює президент Українського аналітичного центру Олександр
Охрименко.
У свою чергу, голова правління «ОТП Банку» Дмитро Зінков
пропонує інший варіант розвитку подій. «У будь-якому випадку, маючи законодавче
поле, банки будуть закладати втрати від можливого дострокового погашення
кредиту до його вартості. Сьогодні вартість прорахувати не можна, але до кризи
вона дорівнювала 1,5-2% річних», - розповідає він. І додає, що в історії банківської
справи найбільших втрат банківські системи інших країн носили саме від
дострокового погашення кредитів, тому сьогодні в різних країнах склалася різна
практика - в одних дострокове повернення кредиту є платним, в інших немає.
Виходячи з такої кількості зауважень до законопроекту, в
НБУ визнають, що він ще потребує доопрацювання і обіцяють підкоригувати його до
другого читання, порадившись з банкірами, держорганами та громадськими
організаціями. Правда, вищевказані проблеми, судячи з усього, в НБУ вважають не
принциповими. В. Новиков назвав їх важливими, але зазначив, що вони не є
предметом цього законопроекту, будучи комплексним завданням. «Ми не цим
законопроектом створюємо систему захисту прав споживачів, тим більше, всіх
фінансових послуг», - пояснив він.
Василь
Салатов, UGMK.INFO