Вже близько десятка міськрад прийняли рішення про
введення податку на житло з 1 січня 2012 р. На особливі доходи від нього
чиновники поки не розраховують, оскільки основне завдання нововведення -
привчити українців до необхідності його сплати. Але з часом планується
підвищення ставок і розширення кола платників податків.
Всеукраїнський
рух
23 червня Київська міськрада однією з перших прийняла
рішення про введення з 2012 р. місцевого податку на житло фізосіб. Як пояснює
заступник голови КМДА Руслан Крамаренко, цей крок був зумовлений вимогами
Податкового кодексу. Згідно зі ст. 10 НКУ, місцеві ради обов'язково
встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Окрім
столиці, аналогічне рішення було прийнято міськрадами Донецька,
Івано-Франківська, Кривого Рогу, Дніпродзержинська, Луганська, Одеси,
Сімферополя та Євпаторії. У той же час в Україні налічується більше 450 міст і
близько 28,5 тис. сільських населених пунктів, які відповідних рішень поки не
прийняли.
Таким чином, з 1 січня 2012 р. власниками квартир з
житловою площею понад 120
кв. м і будинків з житловою площею понад 250 кв. м доведеться
доплачувати за свій комфорт. Потрібно зазначити, що НКУ пропонує місцевим
органам влади визначати ставку податку самостійно в межах зазначеної в кодексі,
тобто не більше 1% мінімальної зарплати за 1 кв. м для житлової площі
120-240 кв. м
в квартирах і 240-500 кв.
м в будинках і не більше 2,7% для більших приміщень. У
той же час поки тільки Івано-Франківська міськрада врахувала, що рівень доходів
місцевих мешканців різниться, наприклад, від київського, і вирішила меншу
ставку затвердити на рівні 0,8%. Решта депутатів, в т. ч. в зовсім небагатих
Дніпродзержинську та Сімферополі, зупинилися на максимальному розмірі ставки.
При цьому НКУ не пояснює, чи мають право місцеві ради відмовитися від
встановлення податку, як і не роз'яснює, чи можуть вони встановлювати ставку на
рівні 0%, який явно не перевищує визначені кодексом ліміти.
Не
всі задоволені
«Визначення бази оподаткування у вигляді житлової площі
нерухомості дозволить, безумовно, досить просто розрахувати суму податку, що
підлягає сплаті до бюджету. Тим не менше, «прив'язка» до площі, а не до
ринкової вартості житла викликає деякі побоювання з приводу її справедливості.
Так, однакові квартири площею 500
кв. м, наприклад, в Івано-Франківську і в Києві
внаслідок їх різної вартості здатні приносити різний дохід (наприклад, від
здачі в оренду), проте податок, який сплачується їх власником, буде однаковим»,
- підкреслює юрист ЮФ «Рибін та Партнери» Станіслав Лобко. Серед інших
недоліків і недоробок податку він виділяє те, що базою оподаткування є житлова
площа, а не реальна вартість нерухомості, яка, на його думку, є більш обґрунтованою
з точки зору платоспроможності власника житла.
У свою чергу, аналітик АН «Планета Оболонь» Володимир
Коломейко підкреслює, що закон залишив без відповіді запитання про те, як бути
у випадку, якщо квартира належить кільком членам сім'ї. «Ставлення більшості
покупців, які давно шукають методи тиску на власників так званих «інвестиційних
квартир», позитивне. У той же час самі власники вбачають у податку додаткове
ярмо, яке надягають на шию громадян. Аргументи, що в усьому світі є подібні
податки, доходи від яких спрямовуються на потреби місцевих громад, наші
громадяни сприймають досить слабо, вважаючи, що зібрані кошти осядуть в кишенях
чиновників і близьких їм комерційних структур. Ставлення посередників до цього
податку поки лише формується. З одного боку, вони бачать плюси (збільшення
кількості угод), з іншого - мінуси (посилення тиску чиновників)», - розповідає
про ситуацію аналітик.
Безумовно, потрібно враховувати, що, перш за все, податок
торкнеться забезпечених українців, що живуть в просторих квартирах і будинках.
Але скільки їх, чиновники підрахувати не змогли. За припущеннями, в це число
потрапить близько 5% об'єктів житлової нерухомості. «Ми усвідомлюємо, що під
цей податок потрапить зовсім незначна частина власників нерухомості. За орієнтовними
оцінками, житлова площа в загальній площі становить 40-45%, що виводить з
оподаткування практично весь житловий фонд, виходячи з пільги в 120 кв. м », - пояснює Р.
Крамаренко.
Виходить, що особливого доходу від цього податку місцеві
бюджети не отримають. Втім, розробники НКУ спочатку відзначали, що податок
водиться в невеликому розмірі, і його основною метою є привчити українців до
думки про необхідність його сплати. Це означає, що з часом ставки податку
можуть бути збільшені. Хоча в будь-якому випадку розмір податку буде рости
постійно, відповідно до збільшення мінімальної встановленої заробітної плати. У
грудні поточного року, тобто напередодні початку нарахування податку, вона
дорівнюватиме 1004 грн. Можна припустити, що в 2012 р. її розмір ще виросте,
тоді за кожен «зайвий» кв. м (податок нараховується тільки на площу, що
перевищує пільговий кордон) щорічно потрібно буде платити більше 10 грн.
Для заможних громадян така ціна за власний комфорт
невисока, але вони звикли економити на подібних дрібницях, тому напевне
постараються зменшити і її. Наприклад, шляхом внесення змін до документів на
нерухомість і зменшення цифри, що позначає житлову площу. Найпростіше це
зробити до введення житла в експлуатацію, але можна і після. Безумовно, це не
означає, що в «коридорах» не можна буде розмістити меблі і затишно облаштувати
побут.
Потрібно також враховувати, що власники елітного житла,
як правило, не обмежуються одним об'єктом. І хоча за законом за другу квартиру
і третій будинок їм доведеться платити податок по повній, на ділі все може
виявитися інакше. Адже оформляти власниками житла прийнято близьких родичів -
по одному на кожну адресу, так що у кожного такого «власника» буде лише по
одному об'єкту.
Немає
бази - немає грошиків
Але навіть якщо за кимось і числиться кілька квартир і
будинків, це не означає, що цей власник неодмінно заплатить податок на них,
передбачений законом. Справа в тому, що базу оподаткування, тобто кількість кв.
м житлової площі, визначає місцева податкова інспекція, яка повинна отримати
відповідні дані від органів держреєстрації прав на нерухомість і органів, що
здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб. Але оскільки українські
БТІ та паспортні столи воліють працювати по-старому, ведучи паперові журнали
або, в кращому випадку, маючи локальну базу даних, то точно з'ясувати, кому
скільки нерухомості належить, поки не представляється можливим.
До речі, саме через відсутність єдиної інформаційної бази
і було прийнято рішення про введення податку на житло лише з 2012 р., хоча
спочатку датою «х» було призначено 1 січня 2011 р. «Ще не готова єдина база,
яка б вела весь реєстр нерухомості в країні. За рік ця база буде зроблена
Міністерством юстиції», - пояснював свого часу голова профільного комітету
Верховної Ради Віталій Хомутинник.
Але через півроку про прогрес у зазначеному питанні
говорити не доводиться, через що місцеві чиновники не можуть навіть приблизно
сказати, скільки грошей сподіваються отримати від податку на житло.
«Підрахунків немає, адже ще не створено Державний реєстр майнових прав на
нерухоме майно, яким займається Мін'юст. В існуючих базах даних відсутні дані
щодо житлової площі об'єкта нерухомості», - пояснює Р. Крамаренко, обмежуючись
лише уточненням, що надходження однозначно будуть невеликими.
Коротка
інструкція з оплати податку на житло:
- БТІ та паспортні столи щокварталу повинні подавати
інформацію, необхідну для розрахунку податку, в податкові інспекції за місцем
розташування об'єкта нерухомості
- місцева ДПІ щорічно до 1 липня надсилає податкове
повідомлення-рішення про суму податку та платіжні реквізити за місцем
знаходження об'єкта нерухомості
- фізособа зобов'язана сплатити податок протягом 60 днів
з моменту вручення податкового повідомлення-рішення
- якщо податок не буде сплачено вчасно, нараховується
пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення
боргу або на день його погашення в залежності від того, яка з величин цих
ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення
Наталія
Тарасова, UGMK.INFO