Що говорить Закон
З 1 січня 2013 р.
в Україні введено податок на нерухомість, яка не є земельною ділянкою. Основні
положення про цей податок закріплені в ст. 265 Податкового кодексу (ПК). Згідно
з волею законодавця, таким податком обкладається житлова нерухомість, що
знаходиться у власності фізичних та юридичних осіб, в т. ч. і нерезидентів, площа
якої перевищує 120 м2
для квартири і 250 м2
для житлового будинку. Ставка податку визначається сільськими, селищними або
міськими радами, проте не повинна перевищувати закріплених у ПК індикаторів. Не
більше 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня
звітного року, за кожний «зайвий» м2 повинні віддати на користь місцевого
бюджету власники квартир і будинків, площа яких не перевищує 240 м2 та 500 м2 відповідно. А ось
володарям більш шикарних апартаментів доведеться розщедритися на 2,7% за 1 м2.
Податкове
повідомлення-рішення про суму податку надсилається власнику до 1 липня звітного
року. Оплату необхідно здійснити протягом 60 днів з дня його отримання. По
закінченню цього терміну нараховуються штрафні санкції - 10% від загальної суми
протягом 30 днів і 20% в подальшому. Малозабезпеченим громадянам пропонується
писати заяви про розстрочення платежу строком до року, кожне з яких буде
розглянуте в індивідуальному порядку.
Крок до Європи
Слід зазначити,
що в Європі податок на нерухомість існує вже більш 5 століть, причому в таких
країнах, як, наприклад, Нідерланди або Великобританія, надходження від цього
податку на 90% перевищують надходження від інших податкових надходжень у
місцеві бюджети. На жаль, Україні навіть при найоптимістичніших прогнозах не
доводиться розраховувати й на третину вказаного процентного співвідношення,
оскільки в Законі, вважають фахівці, занадто багато пільгових категорій. До
кінця 2013 р. представники Департаменту оподаткування фізичних осіб прогнозують
поповнення скарбниці на 17-20 млн. грн, в залежності від динаміки змін права
власності.
Особливості адміністрування податку
На думку
аналітиків, перший і найбільш істотний недолік Закону полягає в його концепції,
а саме в приписі обчислювати ставку податку за метражем, а не за вартістю
житлової нерухомості. Таким чином, податок на квартиру або будинок у віддалених
регіонах країни прирівнюється до податку на еквівалентні за квадратурою
нерухомі об'єкти столиці, що, враховуючи різницю в середній заробітній платі, є
неприйнятним.
Крім того,
відсутнє уточнення деяких термінів, причому не тільки в Законі, але й у всій
законодавчій базі України. Наприклад, немає чіткого розмежування визначень
«житловий будинок садибного типу» і «дачний будинок», що при детальному
вивченні Закону є досить суттєвим, оскільки останній, відповідно до пп. г п.
265.2.2 ст. 265 ПК, звільняється від оподаткування взагалі. Очевидно, що вид
нерухомого об'єкта повинен бути встановлений в заключенні інженерно-технічної
експертизи, повноваження на проведення якої після скасування БТІ перейшли до
приватних осіб. То чи варто дивуватися, якщо до «дач» будуть зараховані 2-, 3-
і більше поверхові особняки з усіма прилеглими до них будовами?
Особливо хочеться
відзначити положення, що дозволяють власнику 2 і більше житлових об'єктів
самостійно вибирати той, який від податку звільняється, причому незалежно від
наявності прописки власника і місця розташування об'єкта. Неважко передбачити,
що власник, який володіє замком, віддасть перевагу оплачувати кімнату в
гостинці, реальна наявність якої ніким перевірятися не буде (хай живе
ліквідація БТІ!).
Бажаючі не
платити взагалі можуть розподілити свої квадратні метри між декількома
власникам так, щоб частка кожного перебувала в рамках зазначеної бази (120 м2 для квартири і 250 м2 для будинку).
Наприклад, квартира площею 300
м2 не підлягає оподаткуванню у разі поділу її в рівних частках
між чоловіком, дружиною та їх дитиною, яка з моменту отримання
ідентифікаційного коду теж стає платником податків. Цю ж схему можуть
використати і власники кількох пільгових об'єктів, «подарувавши» їх іншим
особам цілком. У світлі цього бородатий жарт про бабусю, яка переписала хату на
кота, знаходить реальний сенс.
Що говорить влада
Вельми цікавими
виявилися надані директором департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС
України В'ячеславом Бусарєвим пояснення щодо спірних нюансів Закону. Зокрема,
пан Бусарєв підкреслив, що критерій визначення ставки податку по квадратурі
більш вдалий, враховуючи «складну економічну ситуацію». Крім того, відчуження,
передача, дарування об'єктів житлового майна є невід'ємним правом громадян і не
підлягає втручанню з боку держави. Динаміка права власності буде враховуватися
в індивідуальному порядку. А бажаючим отримати пільги вже сьогодні операції з
нерухомість необхідно завершити до 1 березня 2013 р.
Катерина Беляєва, Судебно-Юридическая газета