Плани
з будівництва окремого адміністративного кварталу Києва не нові, але здатні
перетворити центр міста в люмпенізований житловий масив.
Днями
голова Держагентства з інвестицій та управління національними проектами
Владислав Каськів заявив про можливе нове призначення проекту «Київ-Сіті» -
замість будівництва хмарочосів для бізнесменів може бути здійснений переїзд
величезної армії київських чиновників з центру столиці в окремий квартал. За
межами столиці або на її околицях.
Нагадаємо,
проект «Київ-Сіті» буквально кілька місяців сприймається як складова
Національного проекту «Місто майбутнього». Щодо цілей і завдань останнього ще
рік тому ні в кого не було протиріч. Офіційне звучання нацпроектів, -
«формування стратегічного плану та системи проектів розвитку міста», - мало що
пояснювало з самого початку. Навряд чи в країні взагалі була людина, яка могла
чітко і доступно розповісти, що ж буде відбуватися в рамках зазначеного
починання. До речі, багато в чому завдяки «пілотному» місту по проекту - Києву,
він прямо ототожнювався зі Стратегією розвитку столиці до 2025 року, з якою
сьогодні бігає половина Київської міськдержадміністрації. Однак, навіть після
року, жодних чітких обрисів «Місто майбутнього» не придбало.
На
початку ж поточної осені в цій історії розпочався другий етап. Керівництво
Держагентства озвучило план «реанімації» свого дітища - його розбили на три
складові. Це «ІнтерМедікалЕкоСіті» (курорт-клініка доктора Козявкіна на
Арабатській стрілці), «П'ятихатки» (наукоград на північній околиці Харкова) і,
власне, «Київ-Сіті». Але щодо останньої, явно найбільш дорогої і масштабної
складової, традиційно так нічого і не прояснилося. І, щоб зрозуміти всю глибину
цієї затії, необхідно трохи зануритися в історію цього питання.
ВІД
СКОРОПАДСЬКОГО ДО ПОПОВА
У
2007-му під назвою «Київ-Сіті» переховувався висотний бізнес-район на
Рибальському острові, девелопером якого виступала російська MosCityGroup
(власник - Павло Фукс, московський підприємець родом з Харкова). На землі
«Ленінської кузні» Петра Порошенка передбачалося побудувати «шість дзеркальних
футуристичних хмарочосів багатофункціонального призначення». Московський проект
футуристичних висоток саме на цій землі народився не випадково - ще в 2005 році
«Ленінська кузня» виступила замовником більш масштабного проекту столичного
бізнес-сіті на Рибальському (тоді він називався «Сіті-Центр») з видом на
занесення своїх ідей в Генплан Києва до 2020 року. У проекті, крім десятків
хмарочосів значилося і переміщення на острів Київської міськдержадміністрації.
У
ті ж роки на місці іншої промзони, - в районі Телички, - було запропоновано
створити новий адміністративно-урядовий центр. За іронією долі, саме ці
території, після руйнівних вибухів і пожежі на артилерійських складах в 1918
році, гетьман Павло Скоропадський запропонував перетворити на урядовий центр із
гетьманським палацом, Академією наук, центральним ринком, пустити фунікулер,
трамвай і навіть лінію метрополітену.
У
2011 році проект «Київ-Сіті» відроджується в стінах Київської
міськдержадміністрації і знову набуває вигляду ділового Сіті. Словами заступника
голови адміністрації Руслана Крамаренка, під проект вартістю від $ 2млрд. місто
готове виділити ділянку або на Іподромі, або на Теличці, або на Осокорках.
І
буквально в лічені місяці після того, як команда Попова оприлюднила свої плани
щодо відродження Сіті, Каськів констатує - попиту на ці комерційні площі просто
не буде. Криза ліквідності. І пропонує повернутися до призабутої межі
бізнес-проекту «Сіті-Центр» - до переїзду офісів можновладців.
«Цікаво
було б проаналізувати можливість будівництва нового адміністративного кварталу.
Є класик цієї ідеї - бразильський президент Жуселіну Кубічек, який посеред
джунглів побудував столицю. Звичайно, треба все прораховувати, але є багато
аргументів (на користь цього проекту - Ред.).
Якщо порахувати, скільки тисяч, якщо не десятків тисяч, відбувається переміщень
між адміністративними будівлями в центрі міста; наскільки неефективно
використовуються будівлі, які для цього не призначені; наскільки складно
використовувати електронні комунікації між ними - то ця ідея могла б бути дуже
хорошою основою для буквальної реалізації Адміністративної реформи. Іншими
словами, основою для модернізації самої системи управління, оптимізації
використання будівель», - розкрив він плани агентства «Комментариям».
При
цьому, вже навіть продумано, на що можна буде зорієнтувати вищі державні уми
при затвердженні кошторису такої ідеї: «Теоретично, продаж адміністративних
будівель в центрі Києва за ринковою вартістю може покрити витрати на
будівництво нового кварталу».
ЦЕНТР
КИЄВА: АБО ГРАТИ, АБО ЛЮМПЕНІЗАЦІЯ
Тут
слід згадати саме той бразильський досвід, який і привів у приклад Каськів.
Якщо вже говорити про столицю Бразилії, потрібно розуміти, що переносилися не
тільки окремі одиниці державного апарату, а вся управлінська машина - всі
міністерства, управління, служби, суди. Тільки в такому випадку подібний крок
буде успішним. Хоча, навіть місто Бразиліа до сьогоднішнього дня обросло
кільцем трущоб - нащадками будівельників цього «міста посеред джунглів».
Що
ж стосується варіанта, що обмірковується - будівництва окремого
адміністративного кварталу в межах або за Києвом, - то тут показовий досвід
Брюсселя. Корінне населення цього міста ще з початку минулого століття стало
поступово перебиратися в приміську зону, а центр поступово займали вихідці з
колоніальної Африки. Переїзд до Брюсселя численних загальноєвропейських установ
і відомств, будівництво окремого Європейського кварталу перетворило центральні
вулиці або в криміногенні анклави іммігрантів, або ж у мертві офісні зони зі
скла і бетону, де життя починається вранці і завмирає ввечері.
Втім,
президент Київської організації Національного союзу архітекторів України Вадим
Жежерін вважає, що виселяти чиновників треба. І чим швидше - тим краще.
«Потрібно не перенесення будівель в окремий квартал, а виділення окремого
району - десь за межами центру. Куди потрібно перенести всю адміністративну та
управлінську функції держави. Можна винести або вниз по Дніпру, або вгору по
Дніпру - в район Обухова або в район Вишгорода. Тим більше, що вони всі там і
живуть - або внизу, або вгорі. В іншому випадку, це місто ніколи не вирішить ані
транспортну, ані будь-які інші свої проблеми. Якщо не прийняти зараз таке
політичне рішення - ніякими генпланами, ніякими рішеннями місто ми не врятуємо.
Такі речі, які повинні бути загальнодоступними для народу, стають недоступними.
Система безпеки урядових установ стає системою решіток міста Києва», - розповів
він «Комментариям».
Тим
не менше, якщо взяти суто першорядну проблему, озвучену в якості аргументації
Каськівим, - а саме переміщення чиновників і створювані ними пробки на вулицях,
- її рішення лежить на поверхні. Відмовтеся від кортежів, зважтеся на
по-справжньому політичний вчинок - введіть розумні обмеження на транспорт в
історичному центрі. Проблема втратить свою гостроту. Перенесення ж
адмінбудівель куди б там не було - найдорожчий варіант вирішення цієї проблеми.
Хоча і «виселити» їх подалі, мабуть, мріє далеко ні один житель столиці.
Комментарии