Неплатежі за кредитами носять системний характер. І хоча суди вищих інстанцій задовольняють основну масу банківських судових позовів до позичальників, які проштрафилися, існує цілий сегмент «злісних ухильників», що використовують правосуддя як спосіб максимально відтягнути час «Ч».
За даними Національного банку, в січні частка проблемних кредитів в Україні становила 9,3%, що в абсолютних показниках перевищує 68 млрд. грн. При цьому на державному рівні системна робота з вирішення цього питання як не велася, так і не ведеться, незважаючи на окремі позитивні зрушення з розряду надання банкам податкових пільг при продажу проблемних портфелів колекторам або можливості не формувати резерви за наявності гарантій від іноземних банків з високим рейтингом.
Тим не менше, на переконання голови правління банку «Фінанси і кредит» Володимира Хливнюка, оскільки наше законодавство орієнтоване на захист прав кредиторів банків, тобто вкладників, банки мають серйозні проблеми з поверненням кредитів позичальниками. А закон хоч і суворий, виконувати його вимоги - обов'язково.
Втім, на думку голови правління "ВТБ Банку" Вадима Пушкарьова, головною проблемою у врегулюванні взаємовідносин банків з позичальниками є не недосконале законодавство, а неможливість його виконання. «Законодавча база діяльності банків розрахована на певні умови, на людські цивілізовані умови. Ті, які прописані на папері. У нас є з вами чудова законодавча база, один з кращих в Європі, не потрібно її допрацьовувати, потрібно її просто використати», - впевнений він.
А оскільки ні один банк, розраховуючи свої ризики, не може врахувати, наприклад, можливість винесення судового рішення, яке скасує кредит, тому що він виданий у валюті, а не в національній гривні, багато банків поплатилися за свою наївність. «Тому що не можна розрахувати ризик протизаконного винесення судового рішення, яке буде оголошувати: розірвати кредитний договір з причини того, що на ринку стало погано, ніхто нікому не винний нічого», - вважає пан Пушкарьов. Особливо, на його думку, такі дії органів правосуддя обурливі, коли боржники мають стійкий бізнес, високий товарообіг і прийнятні грошові потоки.
«У чому проблема, якщо позичальник судиться з банком? Поки тривають слухання, кредит не погашається - ні тіло, ні відсотки, а при бажанні це «задоволення» можна розтягнути на місяці, - ділиться наболілим голова правління «OТП Банку» Дмитро Зіньков .- Судіться на здоров'я, але платіть за кредитом. Якщо виграєте суд - банк все поверне».
Правда, судячи зі статистики, вірогідність позитивного для неплатників результату мізерна. За словами Вадима Пушкарьова, якщо до серпня минулого року, поки у банку не було створено спеціальний юридичний підрозділ, суди першої інстанції приймали рішення на користь позичальників, то останні півроку банк не програв жодної справи, включаючи передані до судів вищих інстанцій.
Тим не менше «професійні неплатники» досить активно розробляють і вдосконалюють схеми судового маневрування, щоб не гасити борги. На жаль, зазначають банкіри, у процес почали активно втручатися кримінальні елементи й корумповані чиновники. «Вони починають «кришувати» таких позичальників. І одна справа - відсудити заставу у звичайного боржника, зовсім інша - у місцевого кримінального авторитета, на якого цю заставу вже встигли переоформити, - ілюструє глава «ВТБ Банку» .- Або коли через прострочений кредит починають рости «вуха» голови місцевої адміністрації, який вирішив, що якщо він начальник, то може не платити».
Втім, учасників ринку не залишає надія, що до рівня «бандитський Петербург відпочиває» ситуація все ж таки не опуститься. Щоправда, і налагодження юридичної практики займе не один рік. За словами учасників ринку, незважаючи на те, що законодавство в цілому дуже гарне, прийняті на останній хвилі популізму «вдосконалення» не тільки увійшли в протиріччя з концепцією, а й суттєво збільшили кількість лазівок, які дозволяють цілком законним шляхом морочити голову фінансовим структурам і ганяти їх по судах. Список необхідних коректив у банкірів заготовлений, але травичку в Англії, за словами Дмитра Зінькова, підстригали не одне століття, поки отримали рівні газони.
Ольга Галицька, Экономические известия